Відповідальність роботодавця за порушення права на відпустку

Більше за темою:

Резерв на оплату відпусток: чи є різниці з податку на прибуток?

Надання відпустки після звільнення з військової служби

Виїзд заброньованих працівників за кордон у відпустку: чи можливо?

Право на відпустки мають усі працівники (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Порядок надання щорічних відпусток

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до завершення робочого року.

Право працівника на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після завершення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Хто може взяти відпустку раніше

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

• жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
• жінкам, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
• людям з інвалідністю;
• особам віком до 18 років;
• чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• звільненим після проходження строкової військової служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
• сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
• працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
• працівникам, які мають путівку для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
• батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, якщо це передбачено законодавством, колективним або трудовим договором.

Тривалість відпустки

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Проте є певні професії, працівникам яких надається довше відпустка. Наприклад, працівники освіти – 56 календарних днів, гірникам, які працюють в кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, працівникам лісової промисловості та лісового господарства – 28 календарних днів тощо.

Державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги.

Людям з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.

Неповнолітнім працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Поряд із щорічною основною відпусткою закон передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:

• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
• додаткова відпустка за особливий характер праці;
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів.

Особливості надання відпусток у період дії воєнного стану

У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Крім працівників закладів освіти.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Відповідальність роботодавця за ненадання відпусток

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Законом від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» встановлено відповідальність юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, у вигляді штрафу за:

• порушення законодавства про охорону праці;
• невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються ст. 79 КЗпП та ст. 10 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504). Згідно з нормами цих статей надання відпустки є обов’язком роботодавця.

Відповідно ч. 5 ст. 11 Закону № 504 забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена фінансова та адміністративна відповідальність. Йдеться про фінансову відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП та адміністративну відповідальність згідно з ч. 5 ст. 41 КУпАП – за порушення інших вимог трудового законодавства.

Проте відповідно до Закону від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норма про відповідальність роботодавця за ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд не застосовуються.

Інформація станом на 07.07.2025.

Мін’юст