Щодо зняття з обліку юросіб у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію

Лист ДФС

від 30.12.2016 №14612/М/99-99-14-03-03-14

Державна фіскальна служба України розглянула запит щодо надання податкового роз’яснення з питань порядку зняття з обліку в органах ДФС суб’єктів господарювання – юридичних осіб у зв’язку з прийняттям рішення про припинення та повідомляє таке.

Стосовно питання 1 щодо вичерпного переліку документів, які має право запитувати орган ДФС при проведенні документальної позапланової перевірки суб’єкта господарювання у зв’язку з прийняттям ним рішення про припинення, граничного періоду, за який здійснюється така перевірка (його початок та можливість перериватися), та прав контролюючого органу вимагати документи стосовно здійснення господарської діяльності поза межами такого періоду, зазначаємо таке.

Контролюючі органи на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у порядку, визначеному законодавством, мають право  запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Кодексу).

Отже, при проведенні перевірок платників податків працівники контролюючих органів мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також перевіряти ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) тощо.

Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Кодексу, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого Кодексу граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Кодексу).

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ст. 102 Кодексу визначено, що грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому        п. 102.1 ст.102 Кодексу, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу – платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

У разі проведення документальної перевірки платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки та зберігання яких регламентується чинними нормативно-правовими актами. При цьому грошове зобов’язання платника податків визначається контролюючим органом лише за визначені Кодексом періоди.

Стосовно питань 2, 3 щодо права контролюючого органу призначати та/або здійснювати перевірку суб’єкта господарювання та визначати вимоги в частині сплати платежів пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, наслідків непризначення такої перевірки, відповідальності посадових осіб,  а також, чи будуть такі вимоги вважатися погашеними у разі відсутності майна, зазначаємо таке.

Пунктом 11.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі – Порядок №1588), передбачено, що органи фіскальної служби повинні так організувати свою роботу, щоб вимоги до підприємства зі сплати податкових платежів, якщо такі матимуть місце, були пред’явлені до платника протягом строку, передбаченого для пред’явлення кредиторами своїх вимог до підприємства.

При цьому обов’язком ліквідаційної комісії (ліквідатора) є скласти та подати в повному обсязі органам фіскальної служби для проведення позапланової перевірки первин ні документи, регістри бухгалтерського обліку, податкову звітність та інші документи, що пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Що стосується відповідальності посадових осіб, то вони зобов’язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно згідно з Кодексом, законами України та іншими нормативно-правовими актами (п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Кодексу).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом           (п. 21.2 ст. 21 Кодексу).

Відповідно до ст. 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI  «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Джерела самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків, у т.ч. у разі відсутності майна або якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, визначені статтею 87 Кодексу.

 Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013               № 569, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за  № 1852/24384.

Стосовно питання 4 щодо наслідків непередання органами ДФС відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою 30-ОПП до Єдиного державного реєстру в період до заявлення кредиторами своїх вимог та порядку дій державного реєстратора у цій ситуації, а також нормативно-правового акта, яким передбачено наявність таких відомостей у реєстрі як обов’язкової умови для реєстрації припинення суб’єкта господарювання, зазначаємо таке.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) та п. 11.14 розділу XI Порядку № 1588 для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами ДФС відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП. Такі відомості передаються до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, а також у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації.

Разом з тим  згідно з пунктом 8 частини другої статті 25 Закону № 755 порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до ЄДР.

Принцип мовчазної згоди у сфері державної реєстрації – принцип, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості (пункт 12 частини першої статті 1 Закону № 755).

Стосовно питання 5 щодо права контролюючого органу самостійно (без заяви суб’єкта господарювання) приймати рішення про призначення перевірки у зв’язку з процедурою його припинення із врахуванням мораторію, можливості зняття з обліку в органах ДФС без проведення перевірки в разі, якщо юридична особа протягом тривалого часу ( з 2011 року) не здійснювала господарської діяльності, не мала відкритих рахунків в банку, доходів, однак періодично подавала звітність. 

Відповідно до п. 4 ст. 13 Закону № 755 відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця є підставою для зняття їх з обліку в органах державної статистики, державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства.

Згідно з п.п. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Разом з тим відповідно до п. 3 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року  № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»   (далі – Закон № 71) у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до               20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням певних обмежень.

Розділ ІІ Закону № 71 містить нормативні приписи, які мають проміжний, тимчасовий характер та розраховані на певний період, а отже, не вносять зміни в законодавство, а лише встановлюють правовий режим правовідносин на певний період.

Враховуючи викладене вище, позапланова документальна перевірка відповідно до вимог п.п. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Кодексу може проводитися лише із врахуванням обмежень, передбачених п. 3 розділу ІІ Закону № 71.   

Відповідно до  п. 11.11 Порядку № 1588 за рішенням керівника контролюючого органу документальна позапланова перевірка не проводиться, якщо за відсутності податкового боргу платник податків не подає податкових декларацій (розрахунків, звітів) протягом 1095 календарних днів, що передують даті одержання контролюючим органом документів (відомостей), зазначених у цьому пункті, та стосовно нього використана інформація від фінансових установ, інших органів, яка підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності з моменту подання останньої податкової звітності, при цьому відсутні інші підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України та/або Митним кодексом України, та платник податків не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням (місцем проживання) і контролюючий орган не може встановити фактичне місцезнаходження платника податків. Таке рішення приймається керівником контролюючого органу на підставі відповідної доповідної записки.

Керівник контролюючого органу може також прийняти рішення про непроведення або відміну рішення про призначення документальної позапланової перевірки платника податків, стосовно якого прийнято судове рішення про припинення, якщо за відсутності податкового боргу платник податків не подає податкових декларацій (розрахунків, звітів) більше 12 місяців та контролюючий орган не має можливості провести документальну позапланову перевірку внаслідок відсутності існування платника податків або невстановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків, та для призначення і проведення будь-яких видів перевірок такого платника податків відсутні інші підстави, визначені Кодексом, ніж підстави, встановлені підпунктами 78.1.2, 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 глави 7 розділу II Кодексу та пунктом 4 частини сьомої статті 346 Митного кодексу України (п. 11.12 Порядку №1588).

Голова                                                                                                       Р.М. Насіров