Звітні збори колективу як свято: чи буде податковий кредит із ПДВ у підприємства?

В Індивідуальній податковій консультації від 28.03.19 р. № 1307/6/99-99-15-03-02-15/ІПК (далі – ІПК № 1307) розглянуто питання про включення до складу витрат і податкового кредиту затрат на проведення звітних зборів трудового колективу.

Завважимо, що напередодні нового року ця ситуація дуже актуальна. Адже в ІПК № 1307 розглянуто запит від платника податків, який повів колектив до ресторану, щоб там провести збори за підсумками року. Тобто, по суті, був організований новорічний корпоратив. 

Податкова роз’яснює, що податковий кредит із ПДВ платник відображає на підставі податкової накладної (далі – ПН), отриманої від постачальника товарів (послуг), які будуть використані під час зборів-свята. Водночас, вивчивши додані до запиту копії документів (програма заходу, кошторис, звіт про проведення заходу, акт списання товарів), податкова дійшла висновку, що мав місце розважальний захід. Також податкова завважила, що наказом про облікову політику підприємства не передбачено включати витрати на проведення розважальних заходів до складу загальногосподарських витрат. Тобто проведення таких звітних зборів не пов’язане з господарською діяльністю платника податків.

Нагадаємо, що господарською діяльністю в розумінні пп. 14.1.36 Податкового кодексу (далі – ПК), на який послалася і податкова в ІПК № 1307, є діяльність, пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів (послуг), спрямована на отримання доходу.

А тут має місце негосподарське використання. Тому платникові ПДВ слід відкоригувати податковий кредит за всіма витратами, здійсненими на проведення заходу (якщо за ними відображався податковий кредит), шляхом нарахування податкових зобов’язань згідно з п. 198.5 ПК. 

А ось в інших своїх роз’ясненнях податкова висловлюється інакше (ЗІР, категорія 101.06; ІПК ДФС від 31.05.19 р. № 2498/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). А саме: якщо вартість товарів (послуг), використаних у негосподарській діяльності, включається до вартості товарів (послуг), операції з постачання яких є об’єктом оподаткування і пов’язані з отриманням доходу, то витрати визнаються здійсненими в рамках господарської діяльності. І додаткове нарахування компенсуючих податкових зобов’язань за правилами, установленими п. 198.5 ПК, у такому разі не потрібне.

Як бачимо, проведення корпоративу під виглядом зборів чревато тим, що податкова може наполягати на нарахуванні компенсуючих податкових зобов’язань із ПДВ. Водночас маскування корпоративу під проведення рекламного або маркетингового заходу (за наявності належним чином оформлених документів) – вдаліша ідея для визнання зв’язку заходу з господарською діяльністю платника податків.

Що стосується податкових витрат, то тут підхід лояльніший. Податкові різниці в цій ситуації не виникають і витрати на проведення корпоративу зменшать оподатковуваний прибуток за правилами бухгалтерського обліку.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 28.03.2019 р. № 1307/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення стосовно можливості віднесення витрат на організацію звітних зборів трудового колективу до складу загальногосподарських витрат та включення сум ПДВ, сплачених при здійсненні таких витрат, до складу податкового кредиту і, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені Законом.

Міру деталізації змісту і обсягу господарської операції в первинному документі визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття її змісту та ідентифікацію виконаних робіт і послуг, що надаються замовником, з метою правильного подальшого їх відображення в аналітичному обліку та регістрах бухгалтерського обліку для узагальнення інформації, зокрема зобов’язань з ПДВ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ).

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

• придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
• ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

За інформацією, наведеною у зверненні, підприємством 29 грудня 2018 року (з 18 до 23 години) у приміщенні ресторанного закладу проводилися звітні збори трудового колективу за підсумками 2018 року.

В той же час надані до звернення документи (план (програма) проведення заходу, кошторис витрат на проведення річного збору трудового колективу за підсумками робочого 2018 року, звіт проведення річних зборів трудового колективу за підсумками 2018 року, акт про списання товарів тощо) свідчать про те, що мав місце факт проведення для власних співробітників розважального заходу.

Разом з тим наказом про облікову політику підприємства, згідно з наданою у зверненні інформацією, безпосередньо не передбачається включення витрат на проведення розважальних заходів до загальногосподарських витрат на управління підприємством.

Таким чином, відповідно до пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 розділу V ПКУ за датою першої з подій платник ПДВ має визначити податковий кредит з операції з придбання товарів/послуг у закладі ресторанного господарства за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ).

В той же час згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за такими товарами/послугами, оскільки товари/послуги використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У такій зведеній податковій накладній у графі «Отримувач (покупець)» зазначає власне найменування, у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «600000000000», а у верхній лівій частині визначається тип причини «13» - «Складена у звязку з використанням виробничих або невиробничих заходів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності».

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці на суму витрат на проведення річного збору трудового колективу.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, з питання відображення в бухгалтерському обліку витрат на проведення річного збору трудового колективу та пов’язаність їх з господарською діяльністю підприємства, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.