Якщо суб’єкт господарювання здійснює одночасно оптову торгівлю пальним як за наявності місць оптової торгівлі, так і за їх відсутності, то такий суб’єкт господарювання повинен мати ліцензію на кожне місце оптової торгівлі та окрему ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або місцезнаходженням постійного представництва
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 23.04.2020 р. № 1637/6/99-00-17-03-02-06/ІПК
З урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби України», ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Державна податкова служба України розглянула звернення Підприємця, стосовно надання податкової консультації з питань застосування норм Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюно зих виробів та пального» (далі - Закон № 481), та в межах компетенції, повідомляє.
У зверненнях зазначено що Підприємцем отримані ліцензії на право оптової торгівлі пальним без місць оптової торгівлі пальним, а згодом - на зберігання пального. Підприємець планує здійснювати діяльність, яка передбачає оптову торгівлю пальним з місць зберігання пального.
З урахуванням викладеного Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання: чи потрібно Підприємцю отримувати ліцензію на право оптової торгівлі пальним на місце оптової торгівлі пальним, якщо Підприємцем вже отримані ліцензії на право оптової торгівлі пальним без місць торгівлі пальним, та на зберігання пального в цьому місці?
Статтею 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 481) встановлено, зокрема, що оптова торгі вля пальним здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстрогане постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Для отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним ко.зії таких документів не подають.
Суб’єкти господарювання мають право зберігати пальне без отриманая ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Таким чином, якщо суб’єкт господарювання здійснює одночасно оптову торгівлю пальним як за наявності місць оптової торгівлі, так і за їх відсутнос гі, то такий суб’єкт господарювання повинен мати ліцензію на кожне місце оптової торгівлі та окрему ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або місцезнаходженням постійного представництва.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу по