Операції із застосуванням ЕПЗ: тепер простіше і зручніше!

Зміни-2020: будь на хвилі!

У кінці минулого року Нацбанк відновив Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління НБУ від 05.11.14 р. № 705 (далі – Положення № 705). При цьому були взяті до уваги сучасні тенденції розвитку фінансового ринку і міжнародна практика використання електронних платіжних засобів (платіжних карток). Іншими словами, орієнтиром послужила Директива ЄС 2015/2366 Європейського Парламенту і Ради від 25.11.15 р. про платіжні послуги на внутрішньому ринку (PSD2). 

Зміни були внесені постановою Правління НБУ від 29.11.19 р. № 142, що набула чинності 10.12.19 р. 

Регулятор чекає, що оновлені норми Положення № 705 підштовхнуть банки до того, щоб підвищити рівень обслуговування користувачів електронних платіжних засобів (далі – ЕПЗ) і підсилити захист їх прав. Тоді юридичні особи і населення почнуть більше довіряти ЕПЗ. 

Пропоную розглянути найбільш істотні зміни. У дужках за текстом даватиму посилання на оновлені пункти Положення № 705.

Нові поняття

Запроваджено поняття «Платіжний застосунок» (пп. 12 п. 4 розд. I). Цей неологізм виник від англійського аpplication, application software (у перекладі – застосунок). Тобто йдеться про прикладний аспект поняття, а саме про те, як можна застосовувати на практиці платіжні інструменти.

Візьміть до відома! Під «платіжним застосунком» розуміється прикладна програма, установлена на технічному або мобільному пристрої (mobile application), що дозволяє вирішувати практичні завдання користувача ЕПЗ.

Зараз саме як «застосунок» (від укр. «застосування»), а не як «додаток» слід перекладати українською мовою комп’ютерний термін аpplication. У російській мові, як і раніше, слід використовувати термін «приложение». 

Усім нам добре відомі приклади таких прикладних програм, зокрема для смартфонів – різні варіанти інтернет-банкінгу, погодні інформери, месенджери, «читалки», медваплеєри, фоторедактори тощо. Ну і зрозуміло, це різноманітні застосунки для здійснення платежів з використанням ЕПЗ, наприклад Apple Pay (для iPhone або Apple Watch), Google Pay (для смартфонів на Android).

Разом з тим термін «Платіжний додаток», що існував раніше (пп. 11 п. 4 розд. I) і прижився на практиці, підкоригували. Якщо розуміти слова «додаток» як доповнення, то під ним розуміється програмний засіб, пов’язаний з ЕПЗ (наприклад, магнітна смуга, контактний або безконтакт-ний чіп), що дозволяє здійснити платіжні або інші операції за допомогою ЕПЗ. Наприклад, ініціювати платіж через платіжний термінал, зняти гроші з банкомату, подивитися баланс за платіжною карткою тощо. 

Увага, неологізм! Отже, «застосунок» – це прикладна програма, а «додаток» – це щось, що фізично доповнює ЕПЗ. Тому коректно говорити «мобільний застосунок», а не «мобільний додаток» – звикайте!

Ще один новий термін – «інформаційно-технічний посередник» (далі – ІТП). Так названі оператори платіжної інфраструктури, які надають інформаційні та технологічні послуги у сфері грошових переказів (пп. 3 п. 4 розд. I). 

Платіжні організації платіжних систем і постачальники платіжних послуг можуть передавати частину своїх функцій на аутсорсинг агентам (посередникам), у ролі яких і виступають ІТП. Порядок провадження посередницької діяльності у сфері банківських розрахунків із застосуванням ЕПЗ прописаний у розд. VIII Положення № 705.

Зокрема, ідеться про еквайринг – послуги з технологічного, інформаційного обслуговування платіжних операцій із застосуванням платіжних карток (п. 1.9 ст. 1 Закону від 05.04.01 р. № 2346-III). Адже обслуговування платіжних операцій через Інтернет за допомогою ЕПЗ – це інтернет-еквайринг, тобто той самий еквайринг (за своєю суттю), але без наявності платіжного терміналу як фізичного пристрою. 

Для «зчитування» даних з ЕПЗ (в основному з платіжної картки) після оформлення замовлення клієнт переадресується на платіжну форму, де він самостійно вводить дані своєї банківської картки – номер, строк дії, ім’я і прізвище власника, код CVV2/CVC2. Продавець передає ці дані та суму замовлення ІТП, який забезпечує – максимально просто для покупця і водночас надійно і безпечно – технологічний супровід транзакції (перерахування грошей від покупця продавцеві). 

Як правило, ІТП дають імена і логотипи своїм платіжним сервісам, за якими їх легко впізнати. Прикладами розповсюджених платіжних сервісів (платіжних систем) є Portmone, LiqPay.

Список суб’єктів господарювання, які надають подібні послуги (ІТП) і зареєстровані НБУ як оператори платіжної інфраструктури, ви знайдете на офіційному сайті НБУ в розділі «Платежі та розрахунки».

Статус користувача і вид ЕПЗ

Користувачами ЕПЗ можуть бути як суб’єкти господарювання (далі – СГ), так і звичайні фізичні особи (п. 2 розд. ІІ). Тобто ЕПЗ можуть бути особистими або корпоративними.

Особисті ЕПЗ. Банк має право емітувати ЕПЗ не тільки на ім’я саме фізособи (не СГ), але і на ім’я його законних представників. Наприклад, на ім’я батьків, усиновлювачів, опікунів – до рахунка, відкритого на малолітню особу або на особу, визнану судом недієздатною (п. 3 розд. II Положення № 705).

Нововведення! Тепер банки мають право надавати особисті ЕПЗ не тільки безпосередньо фізособам, які не провадять підприємницьку діяльність, але й їх довіреним особам (раніше про довірених осіб нічого сказано не було).

Корпоративні (бізнесові) ЕПЗ. Такі ЕПЗ банки мають право надавати до рахунків, відкритих СГ. Причому уточнюється, що до СГ у цьому випадку регулятор відносить не тільки юридичних осіб і підприємців, але й осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Нагадаємо, що такі особи разом із підприємцями входять до поняття «самозайняті особи» (пп. 14.1.226 Податкового кодексу, далі – ПК). До них належать, зокрема, нотаріуси, лікарі, адвокати, аудитори, бухгалтери, оцінювачі, якщо вони не є найманими працівниками і у них не більше 4 найманих працівників. 

Завважимо, що при відкритті рахунка в банку і при здійсненні операцій за рахунком, до якого емітований ЕПЗ, банки зобов’язані ідентифікувати і верифікувати не тільки користувачів, але й їх представників (що отримують ЕПЗ за дорученням).

Ця вимога закріплена в оновленому п. 9 розд. I Положення № 705.

Договірні відносини між банком і користувачем ЕПЗ

Згідно з оновленою редакцією п. 7, 8 розд. ІІ Положення № 705, договір користувача ЕПЗ з банком:

• укладається в письмовій формі – як паперовій, так і електронній, завіреній електронними підписами клієнта або його представника та уповноваженої особи банку;
• може укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції (оферти), розміщеної в загальнодоступному для клієнта місці в приміщенні банку і на офіційному сайті банку.

Відмова від операції! НБУ вимагає від постачальників платіжних послуг інформувати держателя ЕПЗ про комісійну винагороду за проведення платежу до початку ініціації платіжної операції. Щоб держатель, ознайомившись із цією інформацією і перевіривши реквізити платежу, мав можливість відмовитися від уже розпочатої операції (п. 11 розд. II).

Договір, правила користування ЕПЗ і тарифи банку на дату укладення договору можуть бути направлені клієнту через Інтернет (наприклад, на адресу електронної пошти).

Які правила користування ЕПЗ зобов’язаний дотримувати клієнт?

Клієнт зобов’язаний використовувати ЕПЗ згідно з вимогами законодавства й умовами договору з банком і не допускати використання ЕПЗ особами, які не мають на це законного права або повноважень. 

Хто може мати законне право користуватися ЕПЗ крім власника рахунка?

Банк на підставі договору має право емітувати додатковий ЕПЗ для фізособи, якій власник рахунка надав таке право (п. 12 розд. I). У цьому випадку довірена особа власника рахунка може користуватися ЕПЗ до рахунка нарівні з власником, як законний користувач ЕПЗ.

Проте! Не плутайте повноваження на отримання ЕПЗ і право користування ЕПЗ!

Так, банк може передати ЕПЗ, емітований на користувача, його довіреній особі або представникові, а той, у свою чергу, може отримати ЕПЗ за законодавчо посвідченою довіреністю від користувача. Це зручно, проте користуватися таким ЕПЗ замість користувача довірена особа не має права! 

У будь-якому разі, банк-емітент знімає із себе відповідальність за проведення платіжних операцій представником користувача, що отримав ЕПЗ, за дорученням. Щоб довірена особа мала право користуватися ЕПЗ на законних підставах, треба, як уже було сказано вище, випустити на її ім’я додатковий ЕПЗ до рахунка користувача (п. 1 розд. VI). 

Первинні документи за операціями із застосуванням ЕПЗ

Тепер паперові документи за операціями з використанням ЕПЗ можуть не оформлятися за місцем проведення операції, якщо розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 НМДГ (340 грн) або якщо таке правило передбачене правилами відповідної платіжної системи чи держатель відмовився від отримання таких документів. 

Нагадаю, що раніше йшлося про невеликі суми при розрахунках на транспорті або в інших місцях масового обслуговування громадян без уточнення розміру суми (п. 4 розд. VII).

Як і раніше, документи за операціями із застосуванням ЕПЗ можуть складатися в електронній формі, якщо це операції у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування. Але тільки за умови їх доставки користувачеві. 

Незмінною залишилася норма про статус документів за операціями із застосуванням ЕПЗ: це первинні документи (не плутати з розрахунковими документами (!), визначення яких наведене у ст. 2 Закону від 06.07.95 р. № 265/95-ВР). Первинні документи можуть бути використані при вирішенні спірних питань (п. 5 розд. VII).

Обмеження щодо використання ЕПЗ

У новій редакції п. 1 розд. ІІІ Положення № 705 зазначено, що СГ не мають права використовувати корпоративні ЕПЗ для виплати заробітної плати, виплат соціального характеру.

До речі, до корпоративних ЕПЗ належить і такий банківський продукт, як платіжна картка «ключ до рахунка», за допомогою якої користувач має право ініціювати переказ грошей безпосередньо з поточного рахунка (у порядку, визначеному договором і вимогами законодавства) (див. лист НБУ від 24.04.19 р. № 57-0007/22460). Тобто ця заборона поширюється і на картку «ключ до рахунка». 

Завважу, що сама по собі встановлена заборона – зовсім не нововведення. Раніше в п. 8.3 Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11 03 р. № 492, була встановлена аналогічна заборона. Але з 04.04.19 р. п. 8.3 був виключений з Інструкції на підставі постанови Правління НБУ від 01.04.19 р. № 56. Утворився якийсь правовий вакуум у цьому питанні: формально заборони використовувати корпоративні ЕПЗ для виплати зарплати не існувало. Проте, як бачите, в оновленій редакції Положення № 705 заборона відновлена на законодавчому рівні. Тільки тепер уже в профільному документі про порядок проведення платіжних операцій із застосуванням ЕПЗ, що цілком логічно. 

Висновки

Положення про здійснення операцій з використанням ЕПЗ дещо осучаснили, окремі норми виписали так, щоб зробити використання ЕПЗ зручнішим для практичного застосування. 

На думку регулятора, такі зміни сприятимуть популяризації розрахунків за допомогою ЕПЗ замість традиційних готівкових розрахунків. А як відреагують на ці законодавчі удосконалення громадяни і бізнес – покаже час.