Чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального для забезпечення власних потреб?

Використання пального суб’єктом господарювання виключно дія потреб власного споживання чи промислової переробки такого пального не вважатиметься реалізацією пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу тільки за умови, що такий суб’єкт не є розпорядником акцизного складу / акцизного складу пересувного. 

У випадку, якщо приміщення або територія, на якій суб’єкт господарювання здійснює зберігання пального, відповідає визначенню акцизного складу згідно з п.п. 14.1.6 п. 14.1 Кодексу, та суб’єкт господарювання має документи, що підтверджують право власності або користування такими приміщеннями та/або такою територією, такий суб’єкт є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 02.04.2020 р. № 1367/6/99-00-17-03-01-06/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення [...] про наданая індивідуальної податкової консультації на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо зберігання пального.

Товариство у листі повідомляє, що практична необхідність отримання податкової консультації полягає у необхідності роз’яснення можливості отримання ліцензії на право зберігання пального, яке не буде реалізовуватися іншим особам, а використовуватиметься для потреб власного споживання суб’єктом, який використовує на законних підставах ємність спільно з іншими особами (які, у свою чергу, також здійснюють зберігання пального, яке не буде реалізовуватиметься іншим особам).

Питання. Чи відповідає закону зберігання пального, яке не буде реалізовуватиметься іншим особам, а використовуватиметься для потреб власного споживання суб’єктом, який використовує ємність для зберігання пального спільно з іншими особами на законних підставах, та отримав ліцензію на право зберігання пального.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальн им і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Закон № 481 визначає основні засади державної політики щодо регулюв ання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами (зокрема, але не виключно, пальним), забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Термін «пальне» вживається в Законі №481 у значенні, наведеному в Податковому кодексі України (ст. 1 Закону № 481).

Податковий кодекс України (далі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.141 1 п.14.1 ст. 14 Кодексу пальне - це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Отже, при розгляді питання Товариства щодо здійснення діяльності з пальним необхідно обов’язково враховувати відповідні норми Кодексу, які стосуються пального.

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плагу (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

• до акцизного складу;
• до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки;
• будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

• у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
• при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу / акцизного складу пересувного, пю передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Підпунктом 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу також визначено, за яких умов операції із заправлення пальним за договорами підряду відносяться до власного споживання пального.

Згідно з п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів (п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 23) Кодексу).

Підпунктом 14.1.6 п. 14.1 Кодексу також встановлено критерії, відповідно до яких приміщення або території, що використовуються їх власником або користувачем, який використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, не відповідають визначенню акцизного
складу.

Такими критеріями є обсяг отриманого протягом календарного року пального (для всіх суб'єктів господарювання) та загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального (критерій щодо загальної місткості ємностей не застосовується для платників єдиного податку четвертої групи).

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - це, зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного подате/, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, використання пального суб’єктом господарювання виключно дія потреб власного споживання чи промислової переробки такого пального не вважатиметься реалізацією пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу тільки за умови, що такий суб’єкт не є розпорядником акцизного складу / акцизного складу пересувного.

У випадку, якщо приміщення або територія, на якій суб’єкт господарювання здійснює зберігання пального, відповідає визначенню акцизного складу згідно з п.п. 14.1.6 п. 14.1 Кодексу, та суб’єкт господарювання має документи, що підтверджують право власності або користування такими приміщеннями та/або такою територією, такий суб’єкт є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу.

Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, платники податку -розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:

• усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
• усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізац І пального та спирту етилового.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрац ї акцизного складу.

Як зазначено в зверненні, ємність, в якій зберігається пальне, використовується Товариством спільно з іншими суб’єктами господарювання.
При цьому Товариством не надано, зокрема, але не виключно, будь-яке ї інформації щодо загальної місткості ємності/ємностей для зберіганн і пального, щодо обсягів пального, яке отримується протягом календарного року, та будь-яких документів, що підтверджують право власності або користуванні приміщеннями та/або територією, на якій знаходиться ємність для зберіганн і пального, документів, на підставі яких Товариство та інші суб’єкті
господарювання використовують ємність, тому надати ґрунтовну відповідь на порушене питання не видається можливим.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.