Чи може бути платником ЄП ФОП при наданні послуг працівнику у відрядженні

Якщо фізособою-підприємцем – платником єдиного податку (далі – ЄП) другої групи були надані послуги працівнику юрособи під час відрядження, і вартість послуг оплачується особисто таким працівником або юрособою, яка є платником ЄП, то порушення умов перебування на другій групі платника ЄП не виникає.

Однак, якщо оплата вартості послуг надходить на рахунок фізособи-підприємця – платника ЄП другої групи від замовника – юридичної особи, яка не є платником ЄП, за найманого працівника, що перебуває у відрядженні, то порушуються умови перебування фізособи-підприємця на другій групі платника ЄП, але за таким підприємцем залишається право обрання третьої групи платника ЄП.

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 Податкового кодексу (далі – ПК) до платників ЄП, які відносяться до другої групи, належать фізособи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам ЄП та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

• не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
• обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія пп. 2 п. 291.4 ПК не поширюється на фізосіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізособи-підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податкуЄП, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Сторонами договору про надання послуг виступають замовник (послугоотримувач) та виконавець (послугонадавач).

Отже, нормами законодавства передбачено, що договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох зобов'язань: правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник має право вимагати виконання цього обов'язку, та правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

ГУ ДПС у Запорізькій області