Квитанція терміналу – це не розрахунковий документ!

Читайте за темою:

Чи застосовувати РРО під час оплати товарів в Інтернеті
 

НБУ в листі від 28.22.19 р. № 57-0007/62082 роз'яснив: квитанція терміналу не є розрахунковим документом у розумінні Закону від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі – Закон № 265). 

А щоб наочно показати, що це означає на практиці, пригадаємо основні законодавчі норми, що регулюють проведення платежів із застосуванням електронних платіжних засобів (далі – ЕПЗ).

Коли при розрахунках використовується платіжна картка (наприклад, у касі магазину через платіжний термінал), покупцеві видається квитанція платіжного терміналу. Цього вимагає п. 6 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.14 р. № 705 (далі – Положення № 705). І часто у бухгалтера створюється помилкове уявлення, що цього документа достатньо для підтвердження факту продажу товарів (отримання послуг) як з позиції продавця, так і з позиції покупця. 

Але чи так це насправді? Давайте з'ясуємо.

Згідно з п. 8 розд. VII Положення № 705 квитанція терміналу повинна містити такі обов'язкові реквізити, як:

• найменування платіжної системи;
• ідентифікатор еквайєра і торговця або інші реквізити, що дозволяють їх ідентифікувати;
• ідентифікатор платіжного пристрою;
• дата і час здійснення операції;
• сума і валюта операції;
• сума комісійної винагороди;
• реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи;
• вид операції;
• код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі;
• інші додаткові реквізити, передбачені правилами платіжних систем або внутрішньобанківськими правилами.

Як бачимо, квитанція терміналу не дозволяє дізнатися, який саме товар (послуги) були продані та за якою ціною, де і ким проведено продаж тощо. Але цього і не вимагають ні банківське законодавство, ні правила платіжних систем: адже цей документ призначений зовсім для інших цілей. Квитанція терміналу лише підтверджує ініціацію транзакції з використанням ЕПЗ: перерахування грошей або скасування (п. 1.5 ст. 1 Закону від 05.04.01 р. № 2346-III). 

А для підтвердження факту продажу товару (отримання послуги) необхідний окремий документ. Якщо операція з продажу товарів, послуг підпадає під визначення розрахункової операції, то таким документом є розрахунковий документ установленої форми.
Нагадаємо: розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернений покупцем товар (надану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа, що підтверджує оплату в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або перерахування коштів назад до банку покупця при поверненні товару (відмові від послуги) (ст. 2 Закону № 265).

Оформляти розрахунковий документ установленої форми (зокрема, касовий чек, товарний чек, розрахункову квитанцію) зобов'язані суб'єкти господарювання, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого переказу. Розрахунковий документ, оформлений на повну суму операції, видається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи товари (послуги), замовлені або сплачені через Інтернет (ст. 2, 3 Закону № 265).

Згідно з п. 2 розд. II Положення, затвердженого наказом Мінфіну від 21.01.16 р. № 13, у розрахунковому документі повинні бути, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як:

• найменування підрозділу;
• адреса господарської одиниці;
• кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги);
• вартість одиниці вимірювання товару (послуги);
• назва товару (послуги);
• форма оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит тощо) і сума коштів за цією формою оплати;
• загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів такий документ не прийматиметься як розрахунковий. 

Як бачимо, зміст розрахункового документа дозволяє чітко визначити, де і ким був здійснений продаж, який товар (послуга) продавався, у якій кількості та на яку суму. А квитанція платіжного терміналу не дає нам такої інформації. 

Крім того, не забувайте, що обов'язок продавця видати споживачеві розрахунковий документ установленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу передбачений ч. 11 ст. 8 Закону від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Адже тільки наявність розрахункового документа дозволяє точно ідентифікувати операцію. А інакше буде неможливо ефективно захистити порушені права споживача.

Таким чином, квитанція терміналу і розрахунковий документ – це різні з погляду законодавства документи. Вони не замінюють один одного, оскільки призначені для різних цілей. Бухгалтер повинен брати до уваги в роботі цю різницю, особливо тому, що за порушення порядку здійснення розрахункових операцій ст. 17–24 Закону № 265 установлено значні штрафи.