Згідно з Методичними рекомендаціями для формування доказової бази щодо нереальності здійснених платником податків господарських операцій існують критерії (ознаки), що свідчать про ризики фіктивності операцій платника.
Операції щодо товару, який незаконно легалізовано, визнаються безтоварними незалежно від віддаленості такого платника податків у ланцюжку продажів від первинного продавця.
Продавець не належить (згідно з податковою, фінансовою та статистичною звітністю, єдиним реєстром податкових накладних) до суб’єктів сфери матеріального виробництва та економічної діяльності з виробництва відповідного товару. Наприклад, серед видів діяльності платника податків відповідно до КВЕД-2010, зафіксованих в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не вказані відповідні коди виробника, він не придбав товар, що продається (це має бути відображено в реєстрі податкових накладних). Отже, такий товар платник продати не міг, бо не може підтвердити його придбання, тому, відповідно, операція є нереальною.
Підприємство не подавало податкову звітність або не сплачувало податки.
Податкові накладні (розрахунки коригування) не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
Платник податків відсутній за місцезнаходженням, у нього немає нерухомого майна за місцезнаходженням (не зареєстровано право оренди такого майна), допускалася неодноразова зміна його місцезнаходження.
Відсутні матеріально-технічні можливості для виробництва, навантаження, тимчасового зберігання відповідного обсягу товару в обмежені проміжки часу і відсутні дані, що підтверджують придбання послуг з транспортування.
Незначна кількість працівників (від 1 до 5).
Наявність ознак фіктивності, зокрема, кримінального провадження та вироків за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
Відмова посадових осіб платника податків від допуску до проведення перевірки (за відсутності обґрунтованих підстав для недопуску).
Водночас платник податків повинен пам’ятати, що правила допуску до перевірки регламентуються ст. 82 Податкового кодексу України, згідно з якою посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення перевірки за умови пред’явлення (або надіслання) таких документів:
Направлення та наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
Непред’явлення (або ненадіслання) платнику податків цих документів або пред’явлення документів, що оформлені з порушенням, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Наявність у податковій накладній помилки в коді товару.
Неукладення договору в письмовій формі.
Відсутність первинних документів, непідтвердження їхніх даних документами податкової звітності; відсутність окремих обов’язкових реквізитів у первинних документах.
У разі відсутності (неправильного заповнення) будь-якого з обов’язкових реквізитів первинний документ може бути визнаний нікчемним, а операція – такою, що документально не підтверджена, а отже, не відбувалась.
Почеркознавчою експертизою підтверджено факт непідписання первинного документа особою, зазначеною в його реквізитах.
Відсутність документів про підтвердження відповідності продукції: сертифікатів якості, походження, технічних умов тощо.
Відсутність у продавців товару ліцензій і дозволів на відповідну діяльність.
Під час перевірки наявність будь-якого або декількох з наведених вище критеріїв для податківців є підставою для висновків про безтоварність господарської операції платника податків та його контрагента.
Наявність у платника податків окремих критеріїв, які визначені ДФС як підстава для висновків про нереальність господарської операції, не є однозначним свідченням про ризик для платника втратити податковий кредит і податкові витрати.
http://devisu.ua