Кредитний ризик: оцінка та інструменти управління в обліку за міжнародними стандартами
Функціонування підприємств у мінливих ринкових умовах неодмінно супроводжується ризиками, що пов’язані з невизначеністю обставин, а також можливим настанням чи ненастанням певних подій. Поговоримо докладніше про оцінку кредитних ризиків та інструменти управління ними.
Суть ризику
Кредитний ризик передбачає ймовірність виникнення фінансового збитку в одного підприємства (умовно сторона 1 договору щодо фінансового інструмента) унаслідок того, що інше підприємство (сторона 2) з певних причин не зможе виконати свої зобов’язання. Фактично кредитний збиток у вартісному вимірі є різницею між грошовими потоками, передбаченими договором, і грошовими коштами, що реально будуть отримані. Зверніть увагу, що кредитний ризик відрізняється від ризику несвоєчасних розрахунків перед банком.
Джерелом виникнення кредитного ризику є фінансові активи (кошти в банку, цінні папери, дебіторська заборгованість контрагентів, позики, видані іншим суб’єктам, тощо).
У контексті аналізу кредитного ризику неможливо оминути й новацію МСФЗ (IFRS) 9 – концепцію очікуваних кредитних збитків, що мають відображати можливі втрати внаслідок володіння фінансовим активом. Під такі збитки підприємству слід формувати резерв.
Зазначимо, що найактуальнішим резерв під очікувані кредитні збитки є для дебіторської заборгованості за розрахунками з контрагентами. Загалом підприємство повинно визнавати зазначений резерв за такими обліковими об’єктами:
- фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю;
- фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через інші сукупні доходи (ті, що оцінюються через прибутки/збитки, не потребують створення резерву);
- дебіторська заборгованість за орендою;
- дебіторська заборгованість за договірним активом;
- зобов’язання з кредитування;
- договори фінансової гарантії.
Спосіб оцінки
Очікувані кредитні збитки за моделлю МСФЗ (IFRS) 9 завжди будуть більшими за нуль. І це є обґрунтованим, оскільки неможливо зробити достовірне припущення, що заборгованість за всіх можливих умов буде повернена в повному обсязі. Під час вибору способу оцінки очікуваних кредитних збитків підприємство мусить враховувати:
- суму, що є об’єктивною та зваженою на ймовірність (визначається через оцінку певного діапазону можливих результатів);
- вартість грошей у часі;
- інформацію про минулі події, поточні умови та прогнози щодо економічних умов у майбутньому. Така інформація повинна бути підтвердженою та обґрунтовано необхідною. Водночас обов’язковою умовою є одержання інформації з урахуванням принципу витрати – вигоди (без надмірних витрат або зусиль).
Варто зазначити, що під час аналізу очікуваного рівня кредитних збитків важливо зважати і на будь-які потоки від реалізації застави після завершення строку дії договору.
Зверніть увагу, що підприємство оцінює очікувані кредитні збитки за період, протягом якого воно є вразливим до кредитного ризику, а очікувані кредитні збитки не можуть бути зменшені за рахунок вжиття заходів щодо управління кредитним ризиком.
Станом на кожну звітну дату підприємство має оцінити, чи зазнав кредитний ризик значного зростання з моменту первісного визнання. У разі прострочення договірних платежів більше ніж на 30 днів приймається спростовне припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим активом зазнав значного зростання.
Ситуація дефолту
На практиці можливою є ситуація дефолту, ризик якого теж важливо оцінити. Для цього використовується розроблене підприємством з метою внутрішнього управління кредитним ризиком визначення дефолту для відповідного фінансового інструмента, а також, якщо це доцільно, розглядаються якісні показники (наприклад, фінансові умови). Проте можна застосовувати й спростовне припущення про те, що дефолт настає не пізніше, ніж фінансовий актив стане простроченим на 90 днів, якщо підприємство не має обґрунтовано необхідної та підтверджуваної інформації, що доводить доцільність застосування критерію з більшою тривалістю прострочення.
Найпоширеніші інструменти управління кредитним ризиком наведено в Таблиці.
Таблиця. Інструменти управління кредитним ризиком
| Інструмент | Сутність |
| Знижки | Гнучка цінова політика може бути ефективним стимулом у розрахунках з клієнтами та індикатором якості фінансового менеджменту |
| Факторинг | Факторингова компанія видає поручительство за дебіторів до 9% від суми продажів на термін відстрочки платежу і, якщо дебітор не може вчасно здійснити оплату, платить за нього. В операціях факторингу підприємствам важливо здійснити оцінку того, чи відбувається передача практично всіх ризиків і вигід від володіння фінансовим активом. Відповідно, проводиться оцінка того, чи зберігається контроль над дебіторською заборгованістю. Факторинг, що призводить до припинення визнання фінансового активу, компанія враховує для визначення бізнес-моделі відповідно до МСФЗ (IFRS) 9. |
| Страхування | Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника щодо невиконання (неналежного виконання) договірних зобов’язань боржником страхувальника |
Значно ширший перелік інструментів традиційно використовують банки. У їхній практиці поширеним є розподіл кредитного ризику на ризик контрагента (погіршення кредитоспроможності клієнта або дефолт) і ризик країни (неможливість виконання зобов’язань клієнтом через політичні та економічні причини).
Інформаційне наповнення приміток
Щодо інформаційного наповнення приміток, то за кожним класом фінансового активу підприємство має розкрити таку інформацію щодо кредитного ризику:
- суму максимального рівня кредитного ризику на кінець звітного періоду (без урахування посилень кредиту);
- опис посилень кредиту (зокрема застави), утримуваних як забезпечення кредиту, з розкриттям їх фінансового впливу, характеру і балансової вартості, а також політику щодо потенційного продажу неліквідних активів;
- аналіз кредитної якості фінансових активів (за винятком прострочених і знецінених);
- аналіз фінансових активів за строками погашення, які є простроченими;
- аналіз фінансових активів, що є знеціненими (із зазначенням причин знецінення).
devisu.ua
Коментарі до матеріалу