Коли заміна кредитора в зобов’язанні за експортом не приводить до завершення валютного контролю

При розрахунках за експорт в загальному випадку заборонено взаємозалік зустрічних однорідних вимог. Так, НБУ чітко зазначає, що у разі запровадження такого захисного заходу, як обов'язковий продаж частині інвалютних надходжень, банк не може завершити валютний нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків за експортом на підставі документів про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (пп. 5 п. 10 Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 7, далі – Інструкція № 7):

• в інвалюті 1-ї групи Класифікатора № 34 і російських рублях – незалежно від суми операції;
• в інших валютах – якщо загальна сума зарахованих зобов'язань у рамках одного договору перевищує еквівалент 500 тис. євро за курсом на дату проведення взаємозаліку.

Разом з тим валютний нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків при експорті завершується, зокрема, при заміні кредитора в зобов'язанні з експорту і лише після зарахування грошей від нерезидента на поточний рахунок нового кредитора в банку (зрозуміло, за наявності документів про заміну кредитора) (пп. 6 п. 9 Інструкції № 7). Тобто гроші в будь-якому випадку повинні зайти в український банк з частковим продажем інвалюти, що надійшла.

В Індивідуальній податковій консультації ДФС від 06.03.19 р. № 912/ІПК/26-15-14-06-04-31 проаналізовано варіант заміни кредитора-резидента на кредитора-нерезидента. У цьому випадку передбачається, що нерезидент-покупець замість перерахування оплати за експортним контрактом продавцеві-резидентові заплатить за послугу за договором відступлення прав вимоги іншому нерезиденту, перевівши гроші на закордонний рахунок.

Сам по собі договір відступлення прав вимоги між кредитором-резидентом і новим кредитором – нерезидентом можливий. Але не для цілей зняття операції з валютного контролю, оскільки в цьому випадку порушується запровадження НБУ обмеження про продаж частини інвалютної виручки експортерів.