Який мінімальний вік для прийому на роботу

Конвенція Міжнародної організації праці «Про мінімальний вік для прийому на роботу» від 19.06.1976 № 138 (ратифікація відбулась 03.05.1979, далі – МОП) є засадовим міжнародним правовим документом у сфері дитячої праці, що зобов’язує країни, які її ратифікували, проводити національну політику, спрямовану на забезпечення ефективної ліквідації дитячої праці та поступове підвищення мінімального віку працевлаштування до віку, що відповідає повному фізичному й інтелектуальному розвитку підлітків. 

Встановлення мінімального віку працевлаштування є головним обов’язком країн, які ратифікували Конвенцію. 

Конвенція визначає три категорії такого віку: 

1) мінімальний вік не має бути нижчим за вік закінчення закладів обов’язкової освіти і в жодному разі не має бути нижчим за 15 років. Країни з обмеженими економічними й освітніми можливостями попервах можуть встановлювати мінімальний вік на позначці 14 років;

2) вищий мінімальний вік – 18 років – встановлено для небезпечної праці, що за своєю природою чи обставинами, в яких вона здійснюється, здатна зашкодити моральному чи фізичному здоров’ю та безпеці молодих людей. Країни учасниці Конвенції можуть самостійно визначати конкретні види небезпечної праці після консультацій із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників;

3) нижчий мінімальний вік працевлаштування – 13 років – можна встановлювати для легкої праці, тобто роботи, яка не є шкідлива для здоров’я чи розвитку дітей і не перешкоджає їхньому навчанню у школі. Для тих країн, які спершу визначають 14 років як загальний мінімальний вік працевлаштування, мінімальний вік для легкої праці може становити 12 років. 

Східне МУ Держпраці