Яка площа земельної ділянки є об’єктом оподаткування для єдинника?

Якщо у договорі оренди (найму, позики) земельної ділянки та/або нерухомого майна, що знаходиться на такій земельній ділянці, розмір земельної ділянки, право користування якою передається по договору оренди (найму, позики) не визначений, податок за таку земельну ділянку та земельну ділянку під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 ПКУ).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 07.04.21 р. № 1416/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула Ваше звернення від … щодо сплати земельного податку та, в межах компетенції повідомляє.

Платник податків поінформував, що є фізичною особою – підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, має у власності земельну ділянку, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На цій земельній ділянці платник податків у приватній власності має магазин. Частину даного магазину здає в оренду фізичній особі – підприємцю на спрощеній системі оподаткування.

Платник запитує, яка площа земельної ділянки є об’єктом оподаткування для нього , як для платника єдиного податку другої групи, при наданні в оренду частину земельної ділянки та магазину.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – ПКУ.

Відповідно до ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Земельний податок є обов’язковим платежем, що справляється з власників земельних ділянок, а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466) внесено зміни, зокрема, до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, згідно з якими платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з 01 липня 2020 року з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку)).

Отже, починаючи з 01 липня 2020 року у платників єдиного податку другої – третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду, виникає обов'язок сплачувати земельний податок та надавати податкову декларацію з плати за землю на загальних підставах.

Договори оренди (найму, позики) земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, є цивільно-правовими відносинами між суб’єктами господарювання, що регулюються в першу чергу Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), ст. 796 якого визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, а також що у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві, і якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Разом з тим ПКУ визначено, що якщо платники податку, які користуються пільгами із земельного податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 ПКУ), а за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п. 286.6 ст. 286 ПКУ).

Таким чином, якщо у договорі оренди (найму, позики) земельної ділянки та/або нерухомого майна, що знаходиться на такій земельній ділянці, розмір земельної ділянки, право користування якою передається по договору оренди (найму, позики) не визначений, податок за таку земельну ділянку та земельну ділянку під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 ПКУ).

Для можливості застосування преференції, визначеної п.п. 4 п. 297.1
ст. 297 ПКУ, у договорі оренди (найму, позики) нерухомого майна площа або частка земельної ділянки, яка разом з нерухомим майном передається в користування, має бути визначена з дотриманням вимог п. 286.6 ст. 286 ПКУ – пропорційно тій частині площі будівлі (нерухомого майна), що передана в оренду (найм, позику). У такому випадку земельний податок нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, що передана в оренду (найм, позику), з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.