Якщо податкова адреса не збігається з місцем провадження діяльності: що з РРО?

Насамперед нагадаємо: податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (п. 45.2 Податкового кодексу). Водночас згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Місцезнаходження юридичної особи може не збігатися з місцем провадження господарської діяльності.

Пояснення – у листі ДФС від 30.07.19 р. № 36336/6/99-99-14-05-01-15 (див. нижче). 

Проаналізуємо відповіді контролерів.

Щодо проведення розрахунків у касі сільгосппідприємства за продукцію власного виробництва (запитання 1 та 2)

У відповіді на ці запитання фахівці ДФС посилаються на п. 1 ст. 9 Закону від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі – Закон № 265), в якому визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються в разі здійснення торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб’єкта господарювання.

Ураховуючи зазначене, якщо сільськогосподарське підприємство здійснює реалізацію продукції власного виробництва за готівку та розрахунок проводиться в касі з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, то застосування РРО є необов’язковим.

Як бачимо, позиція ДФС ґрунтується саме на ознаці «продукція власного виробництва». І податкова адреса та місце провадження діяльності тут не має значення.

Нагадаємо, до продукції власного виробництва належить продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили (ЗІР, категорія 109.03). На сьогодні контролери замовчують про те, що слід розуміти під єдиним технологічним процесом.

Свого часу Мін’юст (див. лист від 15.05.15 р. № 490-0-2-15/8.1) та Держкомпідприємництва (див. лист від 13.11.09 р. № 14014) пропонували в аналізованій ситуації орієнтуватися на визначення терміна «повний технологічний цикл виробництва», наведене у ст. 1 Закону від 19.12.95 р. № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Зокрема, повний технологічний цикл виробництва – сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства.

Зміст поняття продукції власного виробництва можна віднайти лише в одному нормативному акті – Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, затвердженому постановою КМУ від 05.09.96 р. № 1061. Згідно з п. 2 цього Порядку продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була повністю вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством із використанням власного або орендованого майна. 

Щодо відпуску продукції та в разі якщо місце проведення розрахунків та місце отримання товару не збігається з фактичним місцем відпуску товару (запитання 3)

Пункт 12 ст. 9 Закону № 265 передбачає: якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються, то РРО не застосовується.
Отже, якщо сплату за продукцію власного виробництва було проведено в бухгалтерії сільськогосподарського підприємства або касі відокремленого підрозділу, а відпуск товару – за адресою складу (виробничої дільниці тощо), то РРО в такому разі не застосовується.

Державна фіскальна служба України 

ЛИСТ 

від 30.07.19 р. № 36336/6/99-99-14-05-01-15

Громадська організація «Всеукраїнський бухгалтерський клуб»

Державна фіскальна служба України розглянула лист ГО «Всеукраїнський бухгалтерський клуб» від 11.06.19 р. № 1036/0016ВБК (вх. ДФС № 25336/6 від 26.06.19 р.) щодо проведення розрахунків сільськогосподарськими підприємствами за продукцію власного виробництва без використання реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) і повідомляє.

Щодо проведення розрахунків у касі сільськогосподарського підприємства за продукцію власного виробництва (питання 1 та 2)

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), дія якого поширюється на всіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі.
Статтею 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій із роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.

Водночас п. 1 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб’єкта господарювання.

Ураховуючи зазначене, якщо сільськогосподарське підприємство здійснює реалізацію продукції власного виробництва за готівку та розрахунок проводиться у касі з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, то в такому випадку застосування РРО не є обов’язковим.

Щодо відпуску продукції та в разі якщо місце проведення розрахунків та місце отримання товару не збігається з фактичним місцем відпуску товару (питання 3)

Пункт 12 ст. 9 Закону № 265 передбачає, що якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються, то РРО не застосовується.
Отже, якщо сплата за продукцію власного виробництва була проведена в бухгалтерії сільськогосподарського підприємства або касі відокремленого підрозділу, а відпуск товару проведено за адресою складу (виробничої дільниці тощо), то РРО в такому випадку не застосовується.

Перший заступник Голови

С. БІЛАН