Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Земельні повноваження: перерозподіляти і володарюй

Редакція

17.03.2016 307 0 0

Чи не вперше в пресі і серед фахівців обговорюється питання перерозподілу земельних повноважень між державою та органами місцевого самоврядування. Проблема дійсно важлива, оскільки зачіпає інтереси як людей на місцях, так і широкі кола громадян на національному рівні.

Ініціативи щодо вирішення цієї проблеми були різні, деякі з них навіть подавалися у формі проектів законів, які вже зареєстровані у Верховній Раді України. Зокрема, законопроекти № 3510 від 24.11.2015 та № 1159 від 02.12.2014. Основним трендом таких дискусій та ініціатив є перерозподіл земельних повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування на користь останніх.

На сьогодні повноваження розподілені наступним чином: органи місцевої влади (сільські, селищні, міські ради) повинні розпоряджаються землями в межах свого населеного пункту, а тими, що за межами його кордонів, - органи державної влади, а точніше органи Держгеокадастру.

Про які власне повноваження йдеться? Їх багато, але серед основних варто виділити наступні: розпоряджатися землями (приватизація, надання права оренди тощо); стверджувати документацію по земельних ділянках; змінювати цільове призначення землі і ряд інших, не менш важливих, повноважень.

Не зайвим буде нагадати, що проблеми розмежування повноважень на законодавчому рівні піднімалися вже не раз. Так, до прийняття Конституції України щодо Земельного кодексу України старої редакції повноваження місцевих рад були ширше, вони поширювалися не тільки на землі в межах населеного пункту, а й поза ними, на прилеглі землі. З прийняттям Конституції України і нового Земельного кодексу України повноваження місцевих рад звузили до кордонів їх населених пунктів (п. 12 Перехідних положень ЗК України).

Однак цей пункт змінювався і уточнювався Верховною Радою шість разів і навіть був предметом розгляду Конституційного Суду України. Законом від 6 вересня 2012 року № 5245-VI цей пункт, нарешті, був скасований разом з Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 р. В нього вносилися зміни шість разів, і по ньому також мали місце виробництва в Конституційний Суд України. Однак відносини з розмежування врегулювали змінами до низки законів.

Пункт 7 Прикінцевих положень чинного на сьогодні Закону України від 6 вересня 2012 року № 5245-VI нарешті встановив: «З дня набрання чинності цим Законом землі державної і комунальної власності в Україні вважаються розмежованими». Здавалося б, законодавець сказав, значить так і буде. Однак написати легше, ніж зробити.

Справа в тому, що поділ земельних ділянок - це не абстракція, а конкретна річ. Це лінія на конкретній місцевості, яка відокремлює одні землі від інших, відповідно - одні повноваження від інших. Таку кордон можуть провести тільки фахівці, маючи відповідні дані і обладнання. Проведення такої лінії вимагає часу і зусиль. Зрозуміло, що в загальнонаціональних масштабах це проблема надзвичайно трудомістка.

Частково така робота вже проведена, на виконання вимог закону населені пункти прийняли Генеральні плани, які визначають кордон населеного пункту. Однак цього зроблено не по всій країні. Землевпорядні роботи дуже часто не проведені через відсутність Генеральних планів, що не зроблені з різних причин: від відсутності фінансування до неприйняття розробленого плану громадськістю.

Отже, розмежування повноважень не така проста річ, як може здатися. Ті положення законодавства, які були заплановані до впровадження, на сьогодні до кінця не реалізовані.

Які пропозиції щодо впровадження нових правил розмежування? Їх можна розділити на дві групи:

1. Надання всіх повноважень у земельній сфері виключно органам місцевого самоврядування та позбавлення державних органів такої влади.

2. Новий переділ між державою і органами місцевого самоврядування, за новими критеріями і правилами.

Чи можливо передати всі повноваження органам місцевого самоврядування? Якщо так, то можна в такому випадку обійтися без нових робіт з розмежування на місцевості і не витрачати на це кошти і зусилля?

Відразу можна сказати: в країні не одна і не дві міські або селищні ради. Кожна рада межує з іншою, тому між сусідніми порадами буде конфлікт повноважень, кожна з них буде вважати всі найближчі землі своїми, якщо не встановити чіткі формальні критерії. Щоб вирішити цю проблему потрібно провести лінію, яка позначала, де закінчуються повноваження однієї ради, і де починаються повноваження іншої. Це ж слід зробити, якщо використовувати другий варіант.

Перерозподіл повноважень - це не та проблема, яку можна вирішити швидко і просто, одними змінами законів. Потрібні ще певні дії в їх виконанні. Проблему з перерозподілу повноважень в Україні намагалися вирішувати роками. Змінювалися закони, але робота не завершена.

При зміні правил щодо розмежування треба не забути про головне: яку проблему ми намагаємося вирішити? Надати більше повноважень органам місцевої влади щодо прийняття рішень про надання права власності, приватизації, зміни цільового використання землі? Однак це не може бути самоціллю. Метою соціальної і правової держави повинна бути (навіть згідно з нашою Конституцією) реалізація прав та інтересів громадянина.

Що зміниться для громадян, які мають намір приватизувати земельну ділянку, змінити її цільове призначення або вирішити якісь інші питання по землі, якщо зміниться розподіл земельних повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування: зміниться місце, куди вони повинні подати свою заяву? Земля буде розподілятися за прозорими правилами? Чи стануть реальними ті гарантії, які прописані в законодавстві (наприклад, право на безкоштовну приватизацію землі)? Кошти, отримані від приватизації, будуть гарантовано спрямовані на суспільне благо, а не в кишені ділків? Зменшиться корупція в земельній сфері?

Очевидно, саме по собі розподіл повноважень не вирішить проблем, які турбують громадян і стосуються їх прав та законних інтересів.

Висновки

При перерозподілі повноважень у земельній сфері між органами державної влади та місцевого самоврядування слід враховувати, що їх зміна буде коштувати істотних фінансових, організаційних і адміністративних витрат.

При прийнятті рішень в земельній сфері слід дотримуватися спадковість, тобто не заперечують зроблені раніше корисні напрацювання без вагомої причини.

При прийнятті рішень про розподіл повноважень слід ставити на чолі реалізацію прав та інтересів громадян, а не одні зміни.

Не можна допускати, щоб тема перерозподілу повноважень і нові зміни в законодавстві використовувалися як засіб для створення корупційного середовища та нових зловживань.

Джерело: http://agroportal.ua/views/blogs/zeme...

Коментарі до матеріалу

Кращі матеріали