Податкове зобов’язання на понад 3 млн грн: судова практика ДПС

Більше за темою:

Штрафи за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК

Штрафи з ПДФО та військового збору: які порушення обходяться найдорожче

У Головному управлінні ДПС у Полтавській області повідомляють, що контролюючим органом проведено документальну планову перевірку платника, за наслідками якої складено акт перевірки. На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДФО за штрафними санкціями на суму 3 819 844,99 грн.

Судом взято до уваги доводи контролюючого органу про те, що відповідно до даних оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 31 «Рахунки в банках» платник в спірному періоді отримував на рахунки кошти, що дозволяли сплачувати податкове зобов’язання вчасно. Зазначене свідчить про те, що позивач мав можливість дотримуватись правил та норм щодо строків перерахування відповідних податків і зборів, визначених Податковим кодексом (далі – ПК), відтак є доведеним наявність вини позивача у несвоєчасній сплаті грошових зобов’язань і застосуванні відповідачем на підставі цього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.

Щодо доводів позивача про те, що на момент вчинення порушення ПК не містив п. 124.2 , як і не передбачав обставини «вчинено умисно», а отже – і штрафу в розмірі 25 %, колегія суддів зазначила наступне. Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі № 815/2219/16, аналізуючи положення п. 11 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» ПК, дійшов висновку, що штрафні (фінансові) санкції до податкових правопорушень, незалежно від дати їх вчинення застосовуються, у розмірах, передбачених редакцією ПК, чинною на момент застосування заходів відповідальності. Ця правова позиція узгоджується з підходом, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, згідно з яким нормативно-правовому акту може бути надана зворотна дія у часі лише за умови прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Підстави не застосовувати положення п. 11 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» ПК, які не визнані неконституційними та були чинними на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення – відсутні.

Зазначені аргументи призвели до прийняття постанови Другим апеляційним адміністративним судом від 26.05.2025 у справі № 440/9488/24 на користь контролюючого органу.

ГУ ДПС у Полтавській області