Виключати з реєстру відомості про підсанкційного бенефіціара не можна – Верховний Суд

Верховний Суд висловив позицію стосовно того, що державний реєстратор повинен відмовити у проведенні реєстраційної дії щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної особи на іншу, якщо новий кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи вже зареєстрований за законодавством іноземної держави. 

Обставини справи 

За результатами проведеної Мін’юстом камеральної перевірки реєстраційних дій приватного нотаріуса (позивача) виявлено здійснення дій в Єдиному державному реєстрі, в результаті яких виключено відомості про кінцевого бенефіціарного власника – фізичну особу, до якої застосовано санкції у вигляді блокування активів, а також реєстраційні дії проведені з порушенням принципу екстериторіальності державної реєстрації. 

Отже, реєстраційні дії приватного нотаріуса проведено з порушенням норм санкційного законодавства та законодавства у сфері державної реєстрації. 

У свою чергу Позивач зазначає, що у його діях відсутні порушення, оскільки, зокрема, має місце недостатність доказів для ідентифікації осіб щодо яких застосовано санкції, всі дії відповідали вимогам Закону від 23.06.2005 № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», а також реєстраційні дії проведено за місцем фактичного здійснення управління юридичними особами. 

Суд першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов, дійшли висновку про відсутність підстав для відмови у вчиненні реєстраційних дій. А наведена в рішенні РНБО інформація щодо підсанкційної особи не відповідала інформації щодо особи, яка була колишнім кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб. Мін’юстом не перевірено обставин проведення відповідних реєстраційних дій, а саме в межах міста Києва. 

Позиція Верховного Суду 

Верховний Суд касаційну скаргу Мін’юсту задовольнив, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, та дійшов наступних висновків. 

Блокування можливості розпорядження активом у вигляді акцій запобігає зміні власника, зокрема, й кінцевого бенефіціарного власника відповідної юридичної особи чи перерозподілу кількості голосів в управлінні такою юридичною особою. 

Відчуження фізичною особою, до якої застосовано санкції у формі блокування активів, акцій, часток в статутному капіталі є обходом санкції, у тому числі, якщо внаслідок такого відчуження відбувається зміна кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної на іншу фізичну особу. 

Відчуження акцій (частки) іноземної юридичної особи підсанкційною особою відповідно до законодавства іноземної держави теж має ознаки обходу санкції. 

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 

Отже, санкції, застосовані до особи на підставі Закону від 14.08.2014  № 1644-VII «Про санкції» (далі – Закон № 1644), мають екстериторіальний характер, тобто не обмежуються дією лише території України. Якщо особа, щодо якої застосовані санкції, оформлює відчуження активів в іншій державі, то це не скасовує санкції, накладеної Україною. Блокування активів поширюється на будь-яке майно (активи), що перебуває у власності підсанкційної особи або щодо якого така особа має інше речове право, яке передбачає можливість прямого чи опосередкованого розпорядження відповідним майном, незалежно від місця знаходження цих активів. 

Саме під час проведення державної реєстрації на підставі документа іноземної державни має перевірятися його відповідність Конституції та законам України. 

З аналізу вищенаведених положень слідує, що якщо угода з відчуження активів проводилася за законодавством іноземної держави, вона набуде юридичної сили в Україні тільки після внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру. Це означає, що вносячи інформацію про зміну кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи до Єдиного державного реєстру на підставі документа іноземної держави про відчуження активів, Україна офіційно визнає цей юридичний факт, навіть попри існуюче рішення РНБО про застосування санкцій до попереднього кінцевого бенефіціарного власника, що впливає на подальші правомочності третіх осіб щодо активів юридичної особи (які заблоковані). 

Водночас якщо державний реєстратор відмовить у внесенні змін про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної особи на іншу, будь-які дії, спрямовані на зміну контролю над активами юридичної особи, будуть унеможливлені в Україні, а також можуть бути оскаржені як юридично нечинні на території інших держав. Якщо зміна кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи не відображена в Єдиному державному реєстрі, відповідні державні органи, банківські установи та інші уповноважені суб`єкти будуть продовжувати реалізацію санкційних обмежень щодо блокування активів попереднього власника. 

Таким чином, оскільки внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про зміну кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної особи на іншу є офіційним визнанням в Україні відповідного факту та впливає на правомочності щодо заблокованих активів, то, враховуючи мету застосування санкцій, державний реєстратор повинен відмовити у проведенні такої реєстрації, попри те, що факт відчуження акцій (частки) такої юридичної особи засвідчений документом іноземної держави. Якщо новий кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи вже зареєстрований за законодавством іноземної держави, це НЕ означає автоматичного визнання цього факту в Україні. 

Крім того, Верховний Суд зауважив, що у зв’язку з тим, що станом на проведення реєстраційних дій у ч. 1 ст. 28 Закону від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) не було передбачено такої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону № 1644, державний реєстратор повинен був керуватися приписами п. 5 ч. 1 указаної норми Закону (документи суперечать вимогам Конституції та законів України). 

Щодо перевірки факту застосування санкцій до початку роботи Реєстру санкцій Суд зазначив, що обов`язок державного реєстратора перевіряти інформацію, що міститься у публічних державних реєстрах, включаючи автоматизовані інформаційні системи, держателями яких є державні органи, під час проведення реєстраційних дій прямо закріплений у ст. 6 Закону № 755 та Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Мін’юсту від 09.02.2016 № 359/5. 

Оскільки в силу положень ст. 5 Закону № 1644 рішення РНБО про застосування санкції у вигляді блокування активів вводиться у дію Указом Президента, відповідно, відомості про осіб, щодо яких застосовані санкції, оприлюднюються на офіційних веб-ресурсах Президента України та Верховного Ради. За таких умов державний реєстратор мав реальну можливість отримати інформацію про те, що кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи, щодо зміни якого подано заяву до державного реєстратора, перебуває під санкціями. 

Державний реєстратор мав обов`язок та реальну можливість (за умови оприлюднення рішення РНБО про застосування санкції на офіційних державних ресурсах) встановити факт застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та, виявивши угоду, спрямовану на обхід санкцій, а отже і на порушення публічного порядку, яка є нікчемною у силу закону, повинен був дійти висновку про невідповідність на цій підставі поданого для проведення державної реєстрації документа вимогам Конституції та законів України. 

Також, Верховний Суд вказав, що визначальне значення для встановлення місцезнаходження юридичної особи має підтвердження фактичного місця ведення діяльності або знаходження офісу, де здійснюється управління юридичною особою, на підставі відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі. 

Ураховуючи зазначене, Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що під час вчинення реєстраційних дій, які були предметом камеральної перевірки, позивач не порушив вимоги законодавства. 

З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням. 

Мін’юст