Чотири вдалих рішення, які допомогли українським виробникам

Основний торговий партнер України - Європейський союз - зацікавлений, щоб в нашій країні застосовувалися принципи "вільної торгівлі" абсолютно всіма товарами.

Європейці хочуть, щоб ми продавали/купували сировину і готову продукцію за однаковими умовами - без мораторіїв і загороджувальних мит.

ЄС це вигідно, оскільки Україна - країна з великими запасами сировини. В потенціалі, це сировина буде перероблятися на підприємствах європейських країн в продукцію з високою доданою вартістю, забезпечуючи їх робочими місцями та надходженнями від податків.

У той же час, більшість європейських країн в той чи інший час застосовували і застосовують протекціонізм по відношенню до національних виробництв.

Наприклад, багато країн ЄС дотують аграрний сектор і виробників харчових продуктів, вводять квоти і мита на ввезення готових товарів і промислову продукцію.

Таким чином вони захищають своїх виробників від більш дешевої продукції інших країн.

В даний момент Україна впритул наблизилася до того моменту, коли потрібно чітко вибирати: робити упор на власного виробника товарів з високою доданою вартістю і багатіти, або остаточно закріпитися в якості сировинного придатка, сподіваючись на сприятливу цінову кон'єктури на світових ринках.

В історії незалежної України є кілька прикладів успішної підтримки державою окремих галузей. Серед них: загороджувальне мито на вивіз насіння соняшнику, підвищення мита на експорт металобрухту, мораторій на експорт лісу-кругляка і загороджувальні мита на імпорт добрив з Росії.

Коли ці заходи приводили до розвитку виробництв з високою доданою вартістю, а коли вони - не допомогли.

Загороджувальне мито на вивіз насіння соняшника

У 1999 році Україна ввела 23-процентне мито на вивезення насіння соняшнику. До цього з країни експортувалося приблизно половина вирощеного насіння соняшнику.

Після того як експорт "насіння" став економічно не вигідний, компанії почали переробляти її в соняшникову олію всередині країни.

Масложирова галузь пішла вгору. Агробізнес почав активно інвестувати в будівництво екстракційних заводів і перевалочних терміналів. З 1999 року екстракційні потужності зросли в 5 разів і продовжують зростати.

Сьогодні Україна - світовий лідер з експорту соняшникової олії, не дивлячись на те, що в 2001 році вивізне мито на насіння соняшнику була знижена до 17%, а потім щорічно зменшувалася ще на один пункт до 10%.

Тобто мито перестала бути загороджувальної. Але, завдяки її дії, Україна змогла побудувати всередині країни переробку, зайняти лідируюче місце в світі, і заробляти на експорті мільярди доларів - $ 3,7 млрд в 2016 році.

Якби Україна замість масла експортувала б тільки насіння соняшнику, то заробила б всього $ 900 млн.

Паркет замість колод

У листопаді 2015 року в Україні на 10 років вступив в дію мораторій на експорт лісу-кругляка.

До цього український ліс експортувався в сусідні європейські країни, де перероблявся в продукцію з високою доданою вартістю (паркет, меблі) і у вигляді готової продукції імпортувався назад в Україну.

Тому Євросоюз недружелюбно сприйняв український мораторій. Розвинені європейські країни, як відомо, сповідують політику вільної торгівлі сировиною. Але при цьому, регулюють торгівлю товарів з високою допстоімостью з країнами, що не входять в ЄС.

Мораторій дав позитивний ефект для української економіки у вигляді нарощування деревопереробних потужностей. Тільки за 2016 року Україна в три рази наростила ввезення деревообробного обладнання.

Паралельно експорт продуктів деревообробки збільшився більше ніж на 10%.

Відзначимо, що куб необробленого лісу коштує $ 50-60. При виробництві фанери, ціна в перерахунку на кубічний метр виростає до $ 270. Вартість дизайнерських меблів, яка включає високу додану вартість, стартує від $ 500 в перерахунку на кубометр деревини.

Що значить для України власна деревообробна промисловість? Робочі місця, податки, валютний виторг, заміщення імпортованої продукції деревообробки.

Через час заборона на вивезення деревини може бути скасований, як і в випадку з насінням соняшника.

Головне, що до цього часу країна створить власні потужності по деревообробці і, відповідно, конкуренція з іноземними виробниками буде рівноправною.

Свої добрива замість кремлівської експансії

В травнем 2017 року Україна ввела 31,84% мито на імпорт карбаміду і карбамідно-аміачної суміші (КАС) з Росії. До цього країна продовжила мито на російську селітру.

Як відомо, мінеральні добрива виробляються з природного газу, якого в Росії - з надлишком. Тому у Кремля є ресурси дотувати дешевим газом своїх виробників добрив. А ті експортують їх в інші країни. В першу чергу - в Україну, вбиваючи, таким чином, нашу хімічну промисловість.

Через те, що Україна (другий після Німеччини споживач російського газу) з початку 2016 року припинила закуповувати газ у російського ВАТ "Газпром", в РФ утворився профіцит цього ресурсу.

Таким чином, російські компанії продовжували постачати газ в Україну тільки у вигляді продукту переробки - мінеральних добрив.

Українські хімічні підприємства не можуть конкурувати в ціні з російськими, так як не мають доступу до дешевого газу.

Крім економічного чинника, є ще й політичний. Якщо Україна, в результаті присутності дешевих імпортних добрив, втратить свою хімічну промисловість, то аграрії повністю переорієнтуються на російський продукт.

Тоді Кремль отримає інструмент контролю нашого агросектору, який є головним конкурентом росіянам на зовнішніх ринках.

Тому мита щодо російських добрив, крім економічної безпеки, ще й приклад того, як замість імпорту готової продукції, держава стимулює імпорт сировини (в нашому випадку європейського газу), щоб тут переробляти його в готову продукцію, залишати в країні додану вартість, валютну виручку , податки і створювати робочі місця.

Український метал замість турецького

Ще один приклад захисту українського виробника - мита на експорт брухту чорних металів з України.

Мито в розмірі 30 євро за тонну була введена у вересні 2016 року і продовжена в серпні 2017 ще на рік.

Металобрухт - стратегічна сировина для української металургії. З його допомогою меткомбінати знижують собівартість виробництва сталі, а електрометалургійні заводи і зовсім працюють тільки на ньому.

До введення мита український лом, який йшов на експорт, споживався основними конкурентами українських металургів в регіоні. В першу чергу це стосується Туреччини, чиї комбінати були головними споживачами нашого брухту.

При цьому, в Туреччині ціна переробки брухту в заготовку значно дешевше, тому що там працюють нові заводи, які субсидувалися державою.

Паралельно турки обклали 20-відсотковим митом український прокат. Таким чином, вони створили сприятливі умови для поставок сировини на свої заводи. Але загородили при цьому шлях для нашої готової продукції.

Як відомо, гірничо-металургійний комплекс України - одна з головних експортних галузей країни, яка щорічно дає мільярди доларів експортної виручки і створює сотні тисяч робочих місць.

За час роботи мита в Україні на 17% зросло виробництво труб, на 8% зросло виробництво металоконструкцій. На відміну від металобрухту ці товари мають високу додану вартість.

На фоні введення мита на брухт металурги оголосили про плани інвестувати в свої виробництва сумарно $ 10 млрд до 2030 року.

Приклад протекціонізму, який спрацював не так, як хотілося

Підтримка українського автопрому - один прикладів державної допомоги, який не допоміг створити в країні конкурентну перевагу.

Як відомо, Україна майже 20 років підтримувала вітчизняних виробників автомобілів. Але повноцінного автопрому всередині країни так і не вийшло.

Наприклад, з 1998 по 2005 роки українські автозаводи не платили ПДВ. Таким чином, вони мали 20% перевагу перед конкурентами. Через суди ЗАЗу вдалося продовжити дію нульового ПДВ до 2008 року.

З 2005 по 2009 рік в Україні діяла 25% мито на ввезення авто.

Після 2009 року український автопром отримав фору за рахунок введення акцизу на вживані авто. З 2010 до 2013 року діяв екологічний збір.

Потім в 2013 році уряд ввів додаткові до 10-процентне мито на імпортні автомобілі (6,46% для авто з об'ємом двигуна 1-1,5 л і 12,95% - для машин з двигуном 1,5-2,2 л. ). Тоді ж був введений і утилізаційний збір. Скасували їх лише в 2014 році.

Це були майже 20 років тарифного захисту, які не допомогли.

Наприклад, з почав 2017 року Україні було вироблено всього 4,8 тис. Легкових автомобілів, з яких 4,16 тис. - автомобілі SKODA виробництва заводу "Єврокар". У той же час Україна імпортувала 110 тис. Легкових автомобілів на $ 1,5 млрд.

Джерело: https://biz.censor.net.ua/