Чим відрізняється надзвичайна ситуація від надзвичайного стану

Основна відмінність - у обмеженні конституційних прав і свобод громадян

Вчора уряд прийняв рішення про введення режиму надзвичайної ситуації на всій території України на 30 днів, до 24 квітня 2020 року. Кількома днями раніше Кабмін вже запровадив цей режим в деяких областях України, проте розповсюдження коронавірусної інфекції змусило уряд поширити його дію на всю територію країни.

Водночас слід враховувати суттєві відмінності режиму надзвичайної ситуації від режиму надзвичайного стану, які полягають у наступному.

Відповідно до чинного законодавства, надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може вводитися при виникненні надзвичайної ситуації не нижче загальнодержавного рівня, надає органам державної влади додаткові повноваження, необхідні для усунення загрози та якнайшвидшої ліквідації цієї ситуації, відновлення правопорядку, нормалізації обстановки, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, прав і законних інтересів суб'єктів господарювання із зазначенням строку дії цих обмежень (Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану»).

При цьому надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами є неможливим. Стан вводиться указом президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою на строк не більше 30 діб, в окремих її місцевостях - не більш 60 діб, і може бути продовжений не більше як на 30 діб.

У свою чергу, під надзвичайною ситуацією слід розуміти обстановку як на всій території держави, так і на її окремих частинах, в межах суб'єкта господарювання або на водному об'єкті, за якої порушуються нормальні умови життєдіяльності населення (відповідно до Кодексу цивільного захисту України).

Причинами порушення цих умов можуть бути як епідемія, так і катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо чи інші небезпечні події, які призвели чи можуть призвести до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Залежно від обсягів заподіяних наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація може бути різного рівня: державного, регіонального, місцевого чи об'єктового.

Режим надзвичайної ситуації вводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій та відрізняється від надзвичайного стану тим, що він не обмежує конституційні права і свободи людей та суб'єктів господарювання, проте встановлює для них певні обов’язки.

Зокрема, громадяни України зобов’язані:

• дотримуватися протиепідемічного або інших режимів;
• повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;
• до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;
• дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації, тощо.

На суб'єктів господарювання покладаються такі обов’язки:

• забезпечення своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту;
• здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій;
• дотримання протиепідемічного або іншого режиму, тощо.

Отже, режим надзвичайної ситуації не призводить до обмеження конституційних прав і свобод громадян, не передбачає втручання держави в діяльність приватних компаній, а лише консолідує зусилля для подолання загрози, посилює координацію всіх служб, центральних та місцевих органів влади, задіяних для протидії поширенню коронавірусу.

nv.ua