Робота на двох підприємствах

Чи може одна особа бути директором на двох підприємствах?

Так, одна особа може бути директором на двох підприємствах, але існують певні обмеження.

Директор є найманим працівником, а отже, має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, тобто за сумісництвом (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Не мають права працювати за сумісництвом:

• керівники державних підприємств (установ, організацій), їхніх структурних підрозділів, а також заступники цих керівників (п. 4 постанови КМУ від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»). Тож якщо директор держпідприємства забажає стати директором будь-якого іншого підприємства, це буде підставою для його звільнення з теперішньої посади;
• держслужбовці та посадові особи місцевого самоврядування (пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону від 14.10.14 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції»);
• керівники, заборону сумісництва для яких передбачено колективним договором або угодою сторін (трудовим договором чи контрактом, який є особливою формою трудового договору) (ч. 2 та ч. 3 ст. 21 КЗпП);
• директори товариств з обмеженою відповідальністю без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства.

Нагадаємо, що органами управління товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст. 28 Закону від 06.02.18 р. № 2275-VII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», далі – Закон № 2275).

За загальним правилом виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачено іншої назви. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови – «генеральний директор», якщо статутом не передбачено інших назв (ч. 4, 5 ст. 39 Закону № 2275).

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону № 2275 член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства:

• здійснювати господарську діяльність як фізособа-підприємець у сфері діяльності товариства;
• бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства;
• бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб’єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.

Інакше кажучи, директор не зможе «сидіти на двох стільцях» за наявності одночасно трьох умов:

• одне з підприємств або обидва є товариством з обмеженою відповідальністю;
• немає рішення загальних зборів такого товариства про надання згоди його директору очолити інше підприємство (а якщо обидва підприємства – ТОВ, то й обох товариств);
• обидва підприємства здійснюють діяльність в одній сфері (мають один вид основної діяльності за КВЕД ).

Висновок: одна особа може бути директором на двох підприємствах, за винятком таких випадків:

• хоча б одне з підприємств є державним;
• хоча б на одному з підприємств колдоговором, трудовим договором або контрактом директору заборонено сумісництво;
• загальні збори учасників (або наглядова рада) підприємства у формі ТОВ не надали згоди на сумісництво свого директора за наявності підстав, передбачених у п. 3 ч. 5 ст. 40 Закону № 2275.

Якщо зазначених чинників немає, то директор має право керувати одночасно двома підприємствами.

Оформлення документів

Як оформити договірні відносини та первинні документи між двома підприємствами, де директором є одна й та сама особа?

Насамперед згадаємо, що відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу (далі – ЦК) представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком випадків комерційного представництва.

Інакше кажучи, не варто підписувати договір між двома підприємствами у форматі «від Постачальника – директор Воскресенський А.В. / від Покупця – директор Воскресенський А. В.». Це прямо суперечитиме вищенаведеній нормі ЦК. До того ж, пп. 20.1.30 Податкового кодексу, яким надано право податківцям звертатися до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними.

На практиці можна застосувати альтернативні варіанти, що дозволяють платникам податків захистити свої інтереси. А саме підпис у договорі та первинних документах ставить: від одного з підприємств – директор; від іншого:

• або будь-яка особа, на яку директор оформив довіреність, наприклад його заступник;
• або особа, призначена виконуючим обов’язки директора;
• або особа з категорії осіб, які мають право підписувати договір, так званих «підписантів». Такі особи мають право діяти від імені підприємства без довіреності. Відомості про підписантів включаються до ЄДРПОУ, і вони (якщо не існує якихось обмежень у їх повноваженнях) укладають договори та підписують первинні документи замість директора (або директорів);
• або особа, якій надано повноваження щодо укладення договорів рішенням учасників господарського товариства, наглядовою радою товариства, власників приватного підприємства тощо.

На думку автора, третій варіант – найбільш оптимальний. На відміну від першого та другого варіантів, він не викликатиме підозру в податківців, які можуть вгледіти «передоручення». Четвертий варіант з погляду захисту є досить надійним, адже рішення приймає не директор, а власники підприємства.

Висновки

Не варто підписувати договори та первинні документи, якщо підпис з обох сторін ставить одна й та сама особа, нехай і належним чином уповноважена на це. Для розв’язання проблеми можна обрати один із варіантів, коли від однієї сторони документи підписує директор, а від другої – особа, якій надано таке право відповідними організаційними документами підприємства.