«Активна» позиція

Державна політика не сприяє зайнятості населення

Працедавці можуть отримати компенсацію у розмірі 50 % ЄСВ, нарахованого протягом року на кожного працевлаштованого. Але для цього упродовж 12 місяців вони повинні сумлінно виконувати три обов’язкові вимоги. Перша — створити нові робочі місця. Друга — працевлаштувати на них нових працівників. Третя — нараховувати їм зарплату в розмірі не менше трьох мінімальних. Ніби, усе чудово. Та перш ніж скористатися такими преференціями, варто спочатку вивчити карту підводного каміння.

Олександр Макарченко,
головний редактор медіапроекту «Аналітика і практика»

Серед працездатних українців віком до 25 років безробітним є кожен п’ятий. Частково це пояснюється небажанням працедавців брати на роботу випускників вишів та профтехучилищ без практичного досвіду. В результаті армія безробітних щороку поповнюється, а безробіття стає реальною загрозою для розвитку держави.

У зоні ризику стати безробітним і ті, кому виповнилося 45 років, оскільки вони не завжди відповідають вимогам сучасних економічних реалій.

У свою чергу, працівники служб зайнятості нарікають, що здебільшого їм доводиться пропонувати вакансії з низькими заробітками, від яких громадяни зазвичай відмовляються.

Отже, ситуація невтішна. Проте не так давно у працедавців та державної служби зайнятості населення з’явилися нові точки дотику, спрямовані на розв’язання означеної проблеми. Йдеться про норми Закону про зайнятість щодо заохочення працедавців створювати нові робочі місця.

Вимоги та умови для пільговиків

Ухвалюючи Закон про зайнятість, парламентарі спиралися на досвід європейських країн. Зокрема, на певні економічні важелі, які використовують європейці для стимулювання працедавців до створення нових високооплачуваних робочих місць. Адже сьогодні переважна більшість вакансій передбачає надзвичайно низький офіційний рівень заробітку.

Одним із таких стимулів є компенсація працедавцям 50 % ЄСВ, нарахованого протягом року на кожну працевлаштовану особу (ч. 3 ст. 24 Закону про зайнятість). Але працедавець може скористатися цією можливістю лише за умови, якщо протягом 12 місяців він сумлінно виконуватиме три обов’язкові вимоги:

1) створить нові робочі місця;

2) працевлаштує на них нових працівників;

3) щомісяця кожному з новачків нараховувати зарплату у розмірі не менше трьох мінімальних, який діятиме на такий місяць.

І лише після цього упродовж наступних 12 місяців йому почнуть виплачувати компенсацію.

Тобто фактично новим працівникам доведеться виплачувати зарплату в розмірі не менше трьох мінімальних упродовж двох років. Адже у разі порушення зазначених вимог права на пільгу втрачаються. Крім того, позбавляються такого права і ті працедавці, які скоротять штат або зменшать фонд оплати праці.

Закон, з одного боку, зобов'язує, а з іншого, заохочує роботодавців брати на роботу громадян, які не можуть конкурувати на ринку праці. Відповідно до ст. 14 Закону про зайнятість для працевлаштування таких громадян підприємствам, установам і організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота в розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. А ст. 26 Закону про зайнятість передбачена можливість для них отримати на один рік 100 % компенсації щодо сплати ЄСВ у разі працевлаштування на нові робочі місця:

• молоді (на перше робоче місце);
• осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років;
• інвалідів;
• одиноких батьків, які виховують дитину до 14 років та/або дитину-інваліда;
• одиноких батьків, які утримують інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
• одного з батьків дитини до 6 років;
• інших вразливих на ринку праці категорій громадян.

Щоб отримати право взагалі не сплачувати ЄСВ за працівника, потрібно виконати такі умови:

1) не бути банкрутом і не перебувати під слідством у результаті порушення справи про банкрутство;

2) не мати заборгованості зі сплати ЄСВ;

3) створити нові робочі місця;

4) працевлаштувати безробітного за направленням центру зайнятості;

5) укласти трудовий договір (щонайменше на два роки) з новим працівником, який належить до категорії осіб, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

За таких умов працедавцю протягом 12 місяців компенсуватимуть ЄСВ, сплачений за такого працівника. Якщо він буде звільнений з ініціативи працедавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з моменту працевлаштування, суму компенсованого ЄСВ доведеться повернути.

До речі, аналогічну пільгу передбачено і для суб’єктів малого підприємництва (ст. 27 Закону про зайнятість), але з такими особливостями:

• для працевлаштування пільговиків за направленням центру зайнятості необхідно створювати на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності;
• для отримання компенсації можна працевлаштовувати будь-які категорії пільговиків.

Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва затверджені постановою КМУ від 15.04.2013 № 347.

Принцип єдиного вікна

Як зазначалося вище, суб’єктам малого підприємництва, які створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них безробітних мінімум на два роки, ст. 27 Закону про зайнятість теж надано певні преференції. Проте ці преференції стосуються лише пріоритетних видів економічної діяльності.

Зокрема, упродовж першого року з моменту працевлаштування безробітного вони щомісяця отримують компенсацію в розмірі ЄСВ за кожного працевлаштованого. Але якщо працівник буде звільнений раніше ніж через два роки, отримані кошти доведеться повернути.

Компенсація виплачується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі — ФСС на випадок безробіття). А у разі працевлаштування інваліда — за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів.

Щодо надання допомоги у разі започаткування бізнесу, то позиція держави у цьому питанні наразі є більш активною. Якщо до 1 січня 2013 року (дата набрання чинності Законом про зайнятість) консультації щодо започаткування бізнесу надавалися лише безробітним, зареєстрованим у службі зайнятості, то після цієї дати отримати професійну консультацію з питань ведення бізнесу мають можливість усі бажаючі за принципом єдиного вікна. Саме це сприяло легалізації громадянами статусу самозайнятої особи.

За кошти держбюджету

Закон про зайнятість передбачає залучення безробітних до виконання робіт під час реалізації проектів, що фінансуються за рахунок державного бюджету. До певної міри такий механізм був апробований під час підготовки до Євро-2012. Тоді завдяки співпраці державної служби зайнятості з працедавцями, залученими до проекту, були працевлаштовані майже 6,5 тис. безробітних, а 2,5 тис. — взяли участь у громадських роботах.

Завдяки цим законодавчим нормам державна служба зайнятості укладає з працедавцями угоди про працевлаштування безробітних у рамках реалізації подібних проектів. Але запропоновані у таких випадках вакансії зазвичай передбачають низькі заробітки та розраховані здебільшого на невибагливих і молодих претендентів.

Тим, кому за 45…

Громадяни віком від 45 років, які мають страховий стаж не менше 15 років, можуть навчитися новій професії або придбати нову спеціальність, отримавши право на одноразове отримання ваучера для оплати такого навчання.

Вартість такого ваучера встановлюється у розмірі вартості навчання, але не більше 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Оплачується таке навчання за рахунок коштів ФСС на випадок безробіття.

Працедавець може укласти з працівником, який не перебуває з ним у трудових відносинах, але бажає скористатися такою можливістю, договір про направлення на навчання і оплатити його. Згодом суму оплати йому компенсує ФСС на випадок безробіття. А працівник, у свою чергу, зобов’язується відпрацювати на підприємстві визначений контрактом строк (але не більше трьох років).

Працедавець має право впливати на професійне навчання безробітних, яке здійснюватиметься державною службою зайнятості на замовлення працедавця під конкретне робоче місце чи з метою відкриття власної справи. Працедавець, який замовив навчання та зобов’язався працевлаштувати безробітних, визначає напрям та зміст навчання і відіграє ключову роль у визначенні кваліфікації випускника (бакалавр, спеціаліст, магістр) та типу навчального закладу (університет, академія, інститут, технікум, коледж, профтехучилище тощо).

Інтегровані професії

Традиції навчання інтегрованим професіям, які добре розвинені в зарубіжних країнах, — ще одна новація українського законодавства. Адже чимало громадян і досі мають лише одну професію, що істотно зменшує їх конкурентоспроможність на ринку праці.

Порівняно з Німеччиною, де таких професій налічується понад 300, в Україні їх небагато — лише 62 позиції. Не випадково на вітчизняному ринку праці потреба у фахівцях широкого профілю у 4–5 разів перевищує попит на звичайні професії. Планується, що інтегровані професії включатимуть до навчальних планів професійно-технічних навчальних закладів.

Кадри вирішують… не все

Законом про зайнятість урегульовано діяльність приватних кадрових агентств. Тепер послуги таких агентств має право оплачувати лише працедавець. Стягувати з громадян оплату за посередництво в працевлаштуванні рекрутинговим компаніям заборонено.

Крім того, посередницька діяльність з пошуку роботи за кордоном підлягає ліцензуванню. А роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого роботодавця на умовах трудових договорів, можуть займатися такою діяльністю лише на підставі дозволу, виданого Державною службою зайнятості. Причому відповідні фіскальні норми Закону про зайнятість прописані таким чином, щоб охопити забезпечення персоналу в формі як аутсорсингу (передача суб'єктом господарювання частини виробничих завдань або процесів іншим суб'єктам господарювання), так і аутстафінгу (виведення персоналу за штат компанії-замовника та оформлення його у штат компанії-провайдера). Згідно зі ст. 53 Закону про зайнятість за наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого роботодавця без отримання відповідного дозволу стягується штраф у 20-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Відповідальність працедавців

Наостанок розглянемо деякі нові штрафи за порушення працедавцями вимог Закону про зайнятість. До речі, всі штрафи, застосування яких передбачено ст. 53 Закону про зайнятість, є фінансовими санкціями. До адміністративно-господарських санкцій (передбачені гл. 27 ГК) вони не мають жодного відношення.

За порушення квоти працевлаштування певних осіб сплачується штраф у 2-кратному розмірі мінімальної зарплати, що діє на момент встановлення порушення.

У разі працевлаштування іноземця або особи без громадянства без відповідного дозволу працедавець змушений буде сплатити штраф у 20-кратному розмірі мінімальної зарплати, який діятиме на момент встановлення порушення. Але є виключення: якщо дозвіл отримано з ініціативи працедавця, але працівника працевлаштували не на тих умовах, які передбачалися у дозволі, або не до того працедавця, який оформив такий дозвіл, штраф буде зменшений наполовину. До речі, штраф стягується за кожну особу, працевлаштовану з порушенням.

На працедавців, які не надали інформацію, передбачену абзацом третім п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону про зайнятість, або порушили порядок її надання, також накладається штраф. Йдеться про дані щодо запланованого масового вивільнення працівників. Нагадаємо, їх потрібно подавати за два місяці до цієї сумної події. Штраф за таке порушення дорівнюватиме чотирьом розмірам мінімальної зарплати, яка діятиме на момент встановлення порушення.

Наскільки ефективним виявився механізм, задіяний державою для поліпшення ситуації на ринку праці, і чи відчули ефект від нього найуразливіші категорії громадян? Ці питання наразі залишаються дискусійними. Адже за даними Держкомстату, ситуація з безробіттям в Україні фактично не змінилася. Рівень зареєстрованого безробіття як був у грудні 2012 року на рівні 1,8 % від загальної кількості населення працездатного віку, так і залишився на цій позначці у грудні 2013 року. Крім того, і досі чимало громадян є безробітними частково.

Наразі державна політика у сфері зайнятості населення розвивається за трьома основними напрямками:

1) сприяння працевлаштуванню молоді та громадян віком понад 45 років;

2) податкові преференції для працедавців;

3) захист прав тих категорій громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Щоб отримати право взагалі не сплачувати ЄСВ за працівника, працедавець має виконати шість умов:

1) не мати заборгованості із сплати ЄСВ;

2) не бути банкрутом і не перебувати під слідством у результаті порушення справи про банкрутство;

3) створити нове робоче місце;

4) працевлаштувати на нього працівника за направленням центру зайнятості;

5) новий працівник повинен належати до категорії осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню;

6) укласти з таким працівником трудовий договір щонайменше на два роки.

Лише після цього працедавцю протягом 12 місяців компенсують ЄСВ, сплачений за працевлаштовану особу. Якщо з ініціативи працедавця або за згодою сторін така особа буде звільнена до закінчення дворічного строку з моменту працевлаштування, суму компенсованого ЄСВ доведеться повернути.

Нормативна база

ГК — Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.

Закон про зайнятість — Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI.

Дата підготовки
13.05.2014