Поворотна фінансова допомога в єдинників

Сума поворотної фінансової допомоги (далі – ПФД) у деяких випадках може включатися до доходу єдинника, а також визнаватися об'єктом обкладання єдиним податком (далі – ЄП). Розглянемо особливості обліку ПФД у юридичних і фізичних осіб – платників ЄП.

Загальні положення

Правовою підставою для отримання ПФД є договір позики (ст. 1046–1053 Цивільного кодексу України (далі – ЦК). За цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку саму суму коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того ж роду і тієї ж якості. При цьому позикодавець може бути як юридичною, так і фізичною особою.

Зверніть увагу: якщо в договорі позики не буде окремо прописано, що він є безпроцентним, такий договір за замовчуванням уважається процентним. І навіть якщо розмір процентів у ньому не зазначено, вони будуть нараховуватися на рівні облікової ставки НБУ та підлягати щомісячній виплаті до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК). Іншими словами, щоб позика була безпроцентною, на це потрібно чітко вказати в договорі.

У Податковому кодексі України (далі – ПК) визначення ПФД наведено в пп. 14.1.257. Це – сума коштів, яка надійшла платнику податків у користування за договором, що не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами. При цьому сума ПФД обов'язкова до повернення.

Чи є надання ПФД фінансовою послугою?