Уцінка застарілої продукції

На що звернути увагу:

• сенс уцінки – дотримання принципу обачності;
• уцінювати треба тільки ту продукцію, яка є на підприємстві, але її реалізація не може принести економічну вигоду. Якщо продукція зіпсована і не може бути використана або реалізована – вона списується з балансу;
• періодичність проведення уцінки радимо зафіксувати в Положенні про уцінку.

Спочатку трохи теорії. Принцип обачності не дає бухгалтерові, що називається, вийти з берегів. Зокрема, він забороняє використовувати методи, які приводитимуть до завищення оцінки активів (ст. 4 Закону № 996). Саме на догоду цьому принципу в п. 24 П(С)БО 9 і п. 2.23 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.07 р. № 2 (далі – Методрекомендації № 2), містяться вимоги, згідно з якими запаси повинні бути обліковані на дату балансу за найменшою з двох оцінок:

• або за первісною вартістю;
• або за чистою вартістю реалізації (далі – ЧВР).

Це означає, що застаріла готова продукція, що втратила частково свою цінність, на кінець кварталу/року обов'язково повинна бути уцінена до ЧВР.

У п. 4 П(С)БО 9 чиста вартість реалізації визначена як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію. При цьому ЧВР розраховується окремо за кожною одиницею запасів (п. 26 П(С)БО 9). Мається на увазі їх найменування або однорідна група (вид) (п. 7 П(С)БО 9).