Валюта ціни відрізняється від валюти платежу: тонкощі бухобліку

У чому полягає проблема: суб'єкти ЗЕД досить часто встановлюють у контракті різні валюти для ціни товарів (послуг) і для розрахунків із постачальником за ці товари (послуги). Мета – мінімізувати валютні ризики в умовах нестабільності курсу основних валют. У свою чергу, бухгалтер часто не впевнений у правильності розрахунку суми заборгованості за операцією з нерезидентом. А помилка в розрахунку може обернутися штрафами.

Чим допоможе стаття: умовні числові приклади і конкретні рекомендації допоможуть бухгалтерові розрахувати суму заборгованості за ЗЕД-контрактом і курсові різниці в ситуаціях, коли валюта ціни контракту відрізняється від валюти платежу.

Згідно із чинним валютним законодавством строк для розрахунків за ЗЕД-контрактам становить 365 днів. Це досить великий проміжок часу, і на практиці може виявитися, що на момент розрахунків із нерезидентом український суб'єкт ЗЕД отримає непередбачені збитки. Причина: зміна курсу валюти договору до гривні. Причому резидент бачить: якби це була інша інвалюта, збитків могло б не бути.

Або, наприклад, у вітчизняного імпортера є валюта в доларах, а контракт із нерезидентом передбачає постачання товарів з оплатою в євро. Валютообмін для імпортера – це додаткові витрати. Так, можливо, нерезидент погодиться на оплату в доларах?

Ось такі ситуації і змушують суб'єктів ЗЕД установлювати для платежів іншу валюту, ніж валюта ціни (договору). Причому курс перерахунку або прямо фіксується в договорі, або прив'язується до будь-яких умов (дати платежу тощо).

А в бухгалтера при погляді на такий контракт неминуче виникає запитання: як це правильно оформити і відобразити в бухгалтерському та податковому обліку? Про це і поговоримо. І не просто поговоримо, а покажемо облік у різних ситуаціях на прикладах.