Податок не перераховано з вини банку: чи потрібно сплатити його заново з іншого поточного рахунка?

Підприємство своєчасно подало платіжне доручення на сплату податку до обслуговуючого банку. Проте пізніше з'ясувалося, що цей платіж не був проведений банком унаслідок його неплатоспроможності. Податкова інспекція вимагає сплатити цей податок ще раз (з іншого рахунка у платоспроможному банку). Наскільки правомірна така вимога? Адже підприємство свої зобов'язання зі сплати податку виконало.

У цьому випадку підприємство звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податку (тобто пеня і штраф за те, що податок не надійшов своєчасно до бюджету, застосовуватися не будуть). А ось із необхідністю повторної сплати податкового зобов'язання все не так однозначно.

Розповімо докладніше.

Пунктом 129.6 Податкового кодексу (далі – ПК) передбачено, що коли податки не сплачено з вини банку, то платник податків звільняється від відповідальності у вигляді штрафу і пені за порушення строку сплати податків. Про те, що в неплатежі винен саме банк, потрібно повідомити ДПІ. Для цього платникові податків слід подати до ДПІ за місцем обліку відповідну заяву, додавши до неї завірені банком копії платіжних документів, що підтверджують факт їх подання до установи банку (див. роз'яснення ДФС у листі від 16.10.15 р. № 9647/Б/99-99-10-03-02-14).

Питання про повторну сплату податків, що не надійшли до бюджету, на жаль, є спірним. Так, на думку ДФС, законодавство не звільняє платника податків від обов'язку сплатити ці податки (див. лист 13.08.14 р. № 1128/5/99-99-20-03-01-16). При цьому податківці посилаються, зокрема, на ст. 45 Бюджетного кодексу (далі – БК), де сказано, що податки та збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до держбюджету з дня надходження грошей на єдиний казначейський рахунок держбюджету, і на аналогічну норму ст. 78 БК щодо місцевих податків. Та й суди при розгляді таких спорів нерідко стають на бік фіскальних органів.

Проте є й позитивна судова практика із цього питання, зокрема рішення ВАСУ (див. наприклад, ухвалу ВАСУ від 29.09.14 р., ЄДРСР, реєстр. № 41669355 і від 12.03.15 р., ЄДРСР, реєстр. № 43159794). Із зазначених судових рішень випливає, що спір між платником податків і ДПІ був вирішений на користь платника податків, при цьому як аргументи використовувалися, зокрема:

• ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу (далі – ЦК), згідно з якою банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачено договором або законом;
• п. 22.4 Закону від 05.04.01 р. № 2346-III «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346), згідно з яким під час використання розрахункового документа ініціація переказу вважається завершеною для платника з дати надходження цього документа для виконання банком.

Також судом в одному з рішень було зазначено, що за наявності різночитань між нормою п. 129.6 ПК і вищеназваними нормами ЦК та Закону № 2346, рішення має бути винесене на користь платника податків (виходячи з принципу презумпції правомірності рішень, установленого пп. 4.1.4 Податкового кодексу).

Позитивна судова практика дає платникам податків шанс відстояти свою правоту в суді, використовуючи аргументи, аналогічні наведеним у рішеннях ВАСУ.

Таким чином, є всі підстави вважати, що підприємство не зобов'язане вдруге сплачувати податки, які «зависли» в неплатоспроможному банку. Проте платникові податків слід бути готовим відстоювати свою правоту в судовому порядку.