Роботодавці не зобов'язані самостійно шукати працівників з інвалідністю для виконання нормативу
Сторони спору
Позивач – відділення Фонду соцзахисту інвалідів (далі – Фонд); відповідач – підприємство.
Обставини справи
Згідно з відомостями, зазначеними підприємством у формі № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженій наказом Мінпраці та соцполітики від 10.02.07 р. № 42 (далі – форма 10-ПІ), середньооблікова чисельність штатних працівників за 2016 рік становить 66 чоловік, середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю – 0 чоловік, чисельність працівників з інвалідністю, яких підприємство мало працевлаштувати згідно з нормативом, – 3 людини. Підприємство направляло до центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженою наказом Мінсоцполітики від 31.05.13 р. № 316, про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю. З листа центру зайнятості від 06.04.17 р. випливає, що підприємством протягом 2016 року подавалися звіти за формою № 3-ПН, а центром зайнятості на підприємство особи з інвалідністю не направлялися, тобто відмов у працевлаштуванні таких осіб за направленням центру зайнятості з боку підприємства не було. Проте Фонд застосував до підприємства адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки суму зазначених санкцій підприємство в добровільному порядку не сплатило, Фонд звернувся до суду за стягненням цих сум. Суд першої інстанції залишив позов Фонду без задоволення. Апеляційний суд залишив рішення окружного суду без змін. Тоді Фонд подав касаційну скаргу.
Позиція позивача (Фонду)
Підприємство, порушуючи вимоги, установлені ст. 19, 20 Закону від 21.03.91 р. № 875-XII (далі – Закон № 875), не сплатило суми адміністративно-господарських санкцій. Причина накладення санкцій: відповідачем не були зроблені всі необхідні дії з працевлаштування осіб з інвалідністю. Подання до центру зайнятості форми № 3-ПН не є належним виконанням покладеного на роботодавця обов'язку з працевлаштування осіб з інвалідністю.
На чиєму боці суд
Касаційна скарга Фонду залишена без задоволення (постанова ВСУ від 24.02.20 р., ЄДРСР, реєстр. № 87779435).
Аргументи суду
- Згідно зі ст. 19 Закону № 875 для роботодавців (юросіб і підприємців) норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється в розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.
- У разі невиконання зазначеного нормативу роботодавець повинен сплатити штраф, передбачений ч. 1 ст. 20 Закону № 875. Сума штрафу розраховується і сплачується роботодавцем самостійно у строк до 15 квітня року, що настає за тим, у якому не виконано норматив.
- Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону від 05.07.12 р. № 5067-VI роботодавці зобов'язані своєчасно і в повному обсязі подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до центру зайнятості. Робиться це шляхом подання звіту за формою № 3-ПН не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати відкриття вакансії. Оскільки періодичність подання такої форми законодавчо не встановлена, достатньо разового інформування центру зайнятості про кожну відкриту вакансію, призначену для працевлаштування особи з інвалідністю. У цьому випадку вважається, що роботодавець вжив необхідних заходів для виконання нормативу.
Висновок
Навіть якщо робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, залишаться незайнятими, роботодавця не мають права оштрафувати за невиконання нормативу, якщо:
- робочі місця для осіб з інвалідністю були створені ним згідно з нормативами, установленими ст. 19 Закону № 875;
- центр зайнятості був належним чином проінформований про наявність вакансій для осіб з інвалідністю;
- з боку роботодавця не було відмов у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням центру зайнятості
Коментарі до матеріалу