Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Звільнення суб’єкта господарювання від сплати земельного податку

09.07.2018 2409 0 3

Багато підприємств та ФОПів, що мають у власності нерухомість здають її в оренду. При цьому, більшість з них обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п.п.4) п.297.1 ст.297 ПКУ, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку 1-3 груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку 4-ої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

1 из 1

Разом із тим, Верховний Суд України, а за ним і ВС (новий) формували практику, за якою здача в оренду нерухомості не звільняє спрощенця від сплати земельного податку.

ВС виходив з того, що :  « … спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена».

У Постановах: від 27.02.2018 року у справі  №826/8675/17 (№К/9901/2205/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72... ), від 06.03.2018 року у справі №826/27202/15 (№К/9901/19638/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/72... ), від 19.06.2018 року у справі  №814/3427/13-а (№К/9901/3802/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74... ), ВС висловив правову позицію, що зводиться до наступного: «Платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку».

Тобто, ВС неодноразово висловлював правову позицію, з якої вбачається, що всупереч прямим приписам ПКУ, платник єдиного податку повинен сплачувати податок на землю. Вказана правова позиція засмутила та поставила у тупик багатьох платників єдиного податку, які не знали: чи керуватися приписами ПКУ, чи Постановами ВС.

І ось тут, в Постанові від 26.06.2018 року у справі №826/14081/16 (№К/9901/49779/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74... ), ВС висловлює нову правову позицію: «п.п.4 п.297.1 ст.297 ПКУ передбачає, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Як встановлено судами попередніх інстанцій, належне позивачу нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, використовуються ним, як фізичною особою-підприємцем, для здійснення господарської діяльності зі здавання в оренду власного нерухомого майна. Відтак, наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення».

Отже, у випадку виникнення спорів із органами ДФС, платники єдиного податку можуть обґрунтовувати свою позицію щодо несплати земельного податку не лише нормами ПКУ, але й практикою ВС (позитивна для платників постанова була прийнята останньою у часі, тож має більшу цінність ніж попередні).

1 из 1

Отже, за наявності належних реєстраційних та первинних документів, що підтверджують зв'язок між здаванням в оренду приміщення та пов’язаністю таких дій із отриманням доходу, саме як платника єдиного податку, звільняє суб’єкта господарювання від сплати земельного податку.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права для с/г галузі

4680 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали