Чи обов’язково застосовувати досудовий порядок урегулювання спору?

Два підприємства уклали договір оренди приміщення. Згодом орендар забажав внести до нього зміни щодо періодичності виплати орендної плати та поліпшення орендованого майна. Перемовини велися тільки телефоном, письмова пропозиція про зміну умов договору, як це передбачено ст. 188 Господарського кодексу (далі – ГК), не надсилалась. У результаті досягти взаємної згоди не вдалося, тому орендар збирається позиватися до суду. Чи обов’язково за наявності спору використовувати досудовий порядок урегулювання спору, установлений ст. 188 ГК?

Ні, процедура позасудового врегулювання спору не є обов’язковою. Заінтересована сторона не позбавляється права одразу звернутися до суду. Пояснимо відповідь докладніше.

Питання зміни умов госпдоговору регулюються ст. 188 ГК. Зміна умов договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто зміни мають вноситися за взаємною згодою сторін. За неможливості досягнути згоди заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Нагадаємо, позасудовий порядок передбачає надсилання пропозиції (ч. 2 ст. 188 ГК), у якій сторона-ініціатор пропонує певні зміни до договору. Форму пропозиції не визначено, тому зміни викладаються довільно або за формою, зафіксованою сторонами в договорі. Сторона, яка отримала пропозицію, має надати відповідь у 20-денний строк. У разі досягнення єдиної думки сторони укладають додаткову угоду до госпдоговору у такій самій формі, що й договір, який змінюється (ст. 654 Цивільного кодексу). Тобто якщо основний договір підлягав нотаріальному посвідченню, то і додаткова угода має бути посвідчена нотаріусом.

Однак норма ст. 188 ГК є матеріально-правовою, а не процесуальною. Дотримання порядку надсилання пропозицій про внесення змін до договору є виключно правом, а не обов’язком сторін. Тому недотримання цієї норми не позбавляє будь-яку зі сторін права звернутися до суду із позовом про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд (постанова від 12.02.19 р. у справі № 914/2649/17), а саме:

• процедура, передбачена ст. 188 ГК, не відноситься до випадків обов’язкового досудового регулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України (законом не може бути визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору) та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви заінтересованої сторони;
• те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб’єктивне право на зміну договору та вирішити існуючий конфлікт за допомогою суду;
• право особи на звернення до суду для внесення змін до договору не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи її волевиявлення.

Таким чином, застосування досудового порядку врегулювання спору є правом сторін, а не обов’язком. Сторона спору може в будь-який момент скористатися правом на зміну умов договору за допомогою суду.