Науково-технічне опрацювання та передання документів в архів

Продовжуємо серію публікацій, пов’язаних із науково-технічним опрацюванням та переданням на зберігання архівних документів підприємства, що перебуває в ліквідації. У цій частині розглянемо етапи опрацювання документів, починаючи з експертизи цінності та закінчуючи переданням документів до архівної установи. Особливу увагу приділимо порядку передання архівних документів підприємства, що перебуває у процесі ліквідації, у разі якщо архівна установа висуває ліквідатору додаткові умови прийняття на зберігання архівних документів.

Насамперед нагадаємо: ч. 3 ст. 48 Закону від 14.05.92 р. №.2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343) передбачає, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи та діловодства або уповноважена ним архівна установа зобов’язані прийняти архівні документи банкрута на зберігання без додаткових умов.

У ст. 38 Закону № 2343 визначено, що з моменту винесення господарським судом постанови про визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції в разі можливості її продажу, за винятком укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) в належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

Крім того, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси підприємства-банкрута.

Як передбачено ст. 41 Закону № 2343, ліквідатор продає майно банкрута, а кошти, які надходять під час проведення ліквідаційної процедури, зараховуються на основний (ліквідаційний) рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам, унесеним до реєстру вимог кредиторів, у порядку черговості, визначеному цим Законом. 

Отже, погашення вимог кредиторів згідно із затвердженим реєстром вимог кредиторів та витрат ліквідатора на проведення ліквідаційної процедури (у т. ч. на впорядкування та зберігання архівних документів) здійснюється за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, стягнення дебіторської заборгованості тощо.

Абзацом чотирнадцятим ч. 2 ст. 41 Закону № 2343 передбачено, що ліквідатор передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов’язковому зберіганню, на строк не менше 5 років з дати визнання особи банкрутом. А в ч. 1 ст. 48 Закону № 2343 зазначено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, у тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

І тут треба розуміти, що належне оформлення, упорядкування та зберігання документів з кадрових питань (особового складу) та фінансово-господарських документів, строк зберігання яких не закінчився, можливе лише за наявності у банкрута майна, за рахунок реалізації якого ліквідатор може здійснити заходи з опрацювання та передання на зберігання архівних документів.

Тому якщо у підприємства-банкрута немає майна, дебіторської заборгованості, яку можна стягнути, та коштів на ліквідаційному рахунку для проведення науково-технічного опрацювання архівних документів та їх передання на зберігання, то архівна установа не має права висувати додаткові умови ліквідатору щодо проведення упорядкування, оплати зберігання або придбання обладнання для забезпечення зберігання документів.
Крім того, як зазначалося в ухвалах господарського суду, Закон № 2343 та Закон від 24.12.93 р. № 3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (далі – Закон № 3814) не містять норм, які б зобов’язували ліквідатора за власний рахунок упорядкувати та оплатити державне зберігання архівних документів підприємства-банкрута. 

Що стосується самого процесу впорядкування архівних документів, то в попередній публікації цієї добірки ми розглянули порядок приймання ліквідатором документів у своє відання. Розглянули, які види пошкоджень документів бувають та як діяти ліквідатору, якщо архівні документи дуже пошкоджені.

Після належного оформлення прийняття документів, визначення обсягів необхідних робіт та виконавця робіт (або помічники ліквідатора під керівництвом та контролем архівної установи, або приватна архівна установа, або сама архівна установа, у зоні комплектування якої перебуває підприємство, що ліквідується) настає етап безпосереднього впорядкування архівних документів. 

Науково-технічне опрацювання (упорядкування) документів складається з таких видів робіт:

1. Якщо документи отримано ліквідатором частково у сформованому у справи вигляді, а частково – розсипом, то потрібно сформувати справи з розсипу документів, а за потреби – переформувати їх, тобто: проаналізувати склад документів; відібрати та згрупувати документи за питаннями; систематизувати їх за хронологією; сформувати справи; вилучити із раніше сформованих справ документи, що не мають до них стосунку; приєднати їх до відповідних справ або сформувати нові справи з подальшою систематизацією в них документів; вилучити з документів скріпки, шпильки та інші скріплення. Що стосується, наприклад, особових карток або табуляграм (за відсутності книги табельних номерів), то потрібно систематизувати документи у справи за алфавітом та сформувати справи.

2. Перевірити (редагувати) або скласти заголовки справ шляхом поаркушного перегляду справ, ознайомитися зі складом і змістом документів; уточнити інформацію в заголовках справ, визначити крайні дати справи; скласти текст заголовка.

3. Скласти внутрішні описи справ (особливо це доречно для особових карток звільнених працівників) шляхом унесення до опису заголовків (найменувань) документів відповідно до їх розміщення у справі, із зазначенням номерів аркушів справи, на яких міститься кожен документ.

4. Підшити, пронумерувати справи, тобто проставити механічним нумератором порядковий номер кожного аркуша у правому верхньому куті справи та скласти засвідчувальний напис до справи.

5. Оформити обкладинку справи та написати на обкладинці заголовок справи, дати справи, кількість аркушів.

6. Скласти описи справ (з кадрових питань (особового складу) та фінансово-господарських документів, строк зберігання яких не закінчився), схвалити їх на засіданні експертної комісії підприємства та подати на узгодження до експертно-перевіряльної комісії (далі – ЕПК) архівної установи (зразок опису див. у додатку).

7. Після проведення експертизи цінності документів скласти акт знищення документів, які втратили своє науково-практичне значення, погодити з ЕПК архівної установи та знищити документи (зразок акта див. у додатку).

8. Підготовити документи до транспортування шляхом застосування спеціальних видів пакувань (щоб убезпечити документи при транспортуванні від впливу навколишнього середовища).

9. Передати документи на зберігання до архівної установи. Якщо документи не належать державі чи територіальним громадам, то їх можна здавати на зберігання до приватних архівних установ (ст. 33 Закону № 3814).

10. Архівна установа незалежно від підпорядкування або приватна архівна установа, діяльність яких здійснюється в порядку, визначеному Законом № 3814 та відповідними нормативно-правовими актами у сфері архівної справи та діловодства, після приймання архівних документів підприємства, що ліквідується, повинна оформити акт приймання-передачі у двох екземплярах та видати ліквідатору довідку про приймання архівних документів на державне (приватне) зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 2343 після завершення всіх розрахунків із кредиторами ліквідатор повинен подати до господарського суду звіт про хід проведення ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс, до якого крім іншого додається довідка архівної установи про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню відповідно до закону.