Як розрахувати суму судових витрат

Із цієї статті ви дізнаєтеся: як зробити попередній розрахунок суми судових витрат згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу (далі – ГПК) і Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК).

Що можна зробити на практиці: користуючись цією статтею, розрахувати суму попередніх судових витрат і правильно оформити цю інформацію при поданні позову до суду.

За правилами ГПК і ЦПК, що набули чинності із 15.12.17 р., сторони зобов'язані подати до суду попередній розрахунок суми судових витрат, які сторона очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Якщо цього не зробити, суд може відмовити у відшкодуванні судових витрат (крім суми сплаченого судового збору).

У консультації ми розглянемо, як правильно розрахувати попередню суму судових витрат і подати даний розрахунок до суду.

Види судових витрат

Судові витрати – це (ст. 123 ГПК, ст. 133 ЦПК):

1) судовий збір;

2) витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме:

• з отриманням професійної правничої допомоги;
• залученням свідків, фахівців, перекладачів, експертів і проведення експертизи;
• витребуванням доказів, оглядом доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
• учиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлено Законом від 08.07.11 р. № 3674-VI (далі – Закон № 3674).

Нагадаємо, що в 2019 році судовий збір розраховується виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі – ПМ), установленого на 1 січня 2019 року. Розмір ПМ у 2019 році дорівнює 1 921 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону № 3674 за подання до господарського суду позову:

• майнового характеру – необхідно заплатити 1,5 % ціни позову, але не менше 1 ПМ (1 921 грн.) і не більше 350 ПМ (672 350 грн.);
• немайнового характеру – 1 ПМ (1 921 грн.).

За подання до загального суду позову:

• майнового характеру – юрособи сплачують 1,5 % ціни позову, але не менше 1 ПМ (1 921 грн.) і не більше 350 ПМ (672 350 грн.); прості фізособи та фізособи-підприємці – 1 % ціни позову, але не менше 0,4 ПМ (768,40 грн.) і не більше 5 ПМ (9 605 грн.);
• немайнового характеру – юрособи та фізособи-підприємці сплачують 1 ПМ (1 921 грн.); прості фізособи – 0,4 ПМ (768,40 грн.).

Витрати, пов'язані з розглядом справи

1. Витрати на професійну правничу допомогу. До складу таких витрат включаються (ст. 126 ГПК, ст. 137 ЦПК):

• гонорар адвоката за представництво в суді;
• вартість іншої правничої допомоги, наданої при підготовці справи до розгляду;
• вартість допомоги при збиранні доказів;
• вартість послуг помічника адвоката;
• вартість іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою.

Чим підтвердити такі витрати?

Витрати на отримання правничої допомоги підтверджуються:

• договором про надання такої допомоги;
• іншими документами, що підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Наприклад, актами приймання-передачі, платіжними документами і т. д.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути співрозмірним:

• зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);
• із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
• з обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт;
• із ціною позову та(або) значенням справи для сторони, у тому числі із впливом судового рішення в справі на репутацію сторони або публічний інтерес до справи.

Хто вирішує, чи співрозмірні виставлені затрати?

Інша сторона справи. У випадку недотримання перелічених вище вимог суд може – за клопотанням другої сторони – зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок довести несумірність витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату послуг адвоката. Наприклад, якщо позивач уважає, що відповідач суттєво завищив витрати на правничу допомогу, йому необхідно заявити клопотання про це.

2. Витрати, пов'язані із залученням свідків, фахівців, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Свідку, якого викликали до суду, відшкодовуються витрати на проїзд до іншого населеного пункту і наймання житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток або відрив від звичайних занять (ст. 127 ГПК, ст. 139 ЦПК).

За загальним правилом суми, які належать залученому судом експерту, фахівцю, перекладачу або особі, яка надала докази на вимогу суду, виплачуються стороною, що програла. Однак урахуйте, що суд може зобов'язати сторону, яка заявила відповідне клопотання, оплатити такі витрти попередньо (авансом). Більш докладніше про це поговоримо далі.

Суми витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення фахівця, оплату робіт перекладача встановлюються судом – на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

3. Витрати, пов'язані з витребуванням доказів, оглядом доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів. Правила відшкодування цих витрат передбачені в ст. 128 ГПК і ст. 140 ЦПК. Зокрема, розмір такої компенсації суд визначає на підставі договорів, розрахунків та інших доказів.

4. Інші судові витрати. Це затрати сторін та їх представників, пов'язані з явкою до суду (ст. 138 ЦПК). Зокрема, відшкодуванню підлягають суми, витрачені на проїзд до іншого населеного пункту сторін справи та їх представників, а також наймання житла. Дане правило діє тільки в рамках цивільного процесу! У ГПК і ЦПК не міститься переліку інших витрат, які підлягають відшкодуванню.

Забезпечення та попередня оплата судових витрат

Передоплата судових витрат

За новими правилами ГПК і ЦПК суд може (тобто це його право, а не обов'язок!) своєю ухвалою зобов'язати позивача або відповідача оплатити судові витрати наперед (авансом), тобто ще до винесення рішення суду (ст. 125 ГПК, ст. 135 ЦПК). Зрозуміло, що дане правило не стосується судового збору, оскільки судовий збір сплачується вже при поданні позову.

Так, суд може зобов'язати учасника справи попередньо (авансом) оплатити витраати на процесуальні дії, якщо він заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення фахівця, перекладача, а також про забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, вони сплачують необхідну грошову суму авансом у рівних частках. Якщо ж відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду – тоді сторони справи сплачують у рівних частках.

Забезпечення судових витрат

Суд має право за клопотанням відповідача зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача – на отримання професійної правової допомоги та ін., які повинен понести відповідач у зв'язку з розглядом справи (ч. 4 ст. 125 ГПК, ч. 4 с. 135 ЦПК).

Однак таке можливе тільки при наявності однієї з умов, а саме якщо:

• або позов має ознаки свідомо необґрунтованого чи інші ознаки зловживання правом на позов;
• або позивач не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача в разі відмови в позові.

Наприклад, див. ухвалу Луцького міськрайонного суду від 14.06.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 74676970. Так, суд частково задовольнив клопотання відповідача зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які може понести відповідач у зв'язку з розглядом справи. Таке рішення було прийняте у зв'язку з тим, що розпочався процес ліквідації позивача-юрособи, а сума витрат, нарахованих за надання юридичної допомоги, виявилася досить солідною.

Якщо у встановлений судом строк гроші не будуть унесені на депозитний рахунок або не буде сплачений аванс, суд має право відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення фахівця, перекладача, про забезпечення, витребування або огляд доказів і прийняти рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів (або скасувати раніше прийняте рішення про проведення відповідних процесуальних дій).

Що відбудеться, якщо позивач у встановлений судом строк не внесе гроші для забезпечення відповідачу витрат на професійну правову допомогу?

У такому випадку суд за клопотанням відповідача має право залишити його позов без розгляду (ч. 6 ст. 125 ГПК, ч. 6 ст. 135 ЦПК).

Подання попереднього розрахунку судових витрат до суду

Сторони повинні подати попередній розрахунок разом із першою заявою по суті (ст. 124 ГПК, ст. 134 ЦПК). Це означає, що позивач повинен навести попередній розрахунок судових витрат у позові (приклад попереднього розрахунку судових витрат див. у кінці консультації). Відповідач, відповідно, повинен навести попередній розрахунок судових витрат у відзові на позов.

Якщо за результатами розгляду справи сума судових витрат виявилася вищою, ніж сторона заявила первісно, чи можна заявити про збільшення цієї суми?

Так, можна. Подання попереднього розрахунку суми судових витрат не обмежує сторони справи в бажанні в подальшому заявити про іншу фактичну суму судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК, ст. 134 ЦПК).

Однак якщо ця сума суттєво перевищує суму, заявлену в попередньому розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої прийнято рішення, у відшкодуванні такого перевищення, якщо сторона не доведе, що не могла передбачити такі витрати в момент подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо ж фактична сума судових витрат незрівнянно менша, ніж сума попереднього розрахунку, тоді суд може й зовсім відмовити у відшкодуванні судових витрат повністю або частково. Виняток – сторона справи зможе довести, що в неї були поважні причини для зменшення цієї суми.

При цьому в ЦПК і ГПК не роз'яснюється, що означають поняття «сума, що суттєво перевищує суму» та «незрівнянно менша сума». Тому дане питання суд вирішує самостійно залежно від особливостей кожної справи.

Як розподіляються судові витрати між сторонами?

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються (ст. 129 ГПК, ст. 141 ЦПК):

• у разі задоволення позову – на відповідача;
• у разі відмови в позові – на позивача;
• у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, виключно в господарському процесі за спорами, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, обов'язок сплатити судовий збір покладається: або на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції другої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної зі сторін (ч. 1 ст. 129 ГПК).

Арешт накладається в межах сум, присуджених до стягнення в порядку, установленому ГПК і ЦПК для забезпечення позову (ч. 12 ст. 129 ГПК; ч. 11 ст. 141 ЦПК).

Коли потрібно подавати документи, що підтверджують розмір понесених судових витрат?

Зробити це необхідно до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після прийняття рішення суду – за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. Якщо докази протягом установленого строку не будуть подані, така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК; ч. 8 ст. 141 ЦПК).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони може вирішити питання про судові витрати після прийняття рішення по суті. Однак подати таку заяву потрібно до закінчення судових дебатів.

Висновки

За правилами ГПК і ЦПК сторони судового процесу зобов'язані подати попередній розрахунок суми судових витрат, які сторона очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Подати такий розрахунок необхідно разом із першою заявою по суті. Позивач повинен навести попередній розрахунок судових витрат у позові, а відповідач – у відзові проти позову.

Даний розрахунок не є остаточним. За результатами розгляду справи сторони можуть уточнити суму понесених судових витрат. Однак якщо уточнена сума виявиться суттєво завищеною або заниженою порівняно із сумою попереднього розрахунку, тоді суд має право повністю або частково відмовити у відшкодуванні судових витрат.