Що робити бухгалтеру в разі протиправного розпорядження директора

Головний бухгалтер нерідко є правицею керівника підприємства, його радником та людиною, від якої значною мірою залежить добробут компанії. Тому важливо, щоб той, хто обіймає посаду головного бухгалтера, усвідомлював свої завдання, функції й обов’язки та знав свої права. Однак у сучасних реаліях бухгалтер часто є об’єктом для атак із боку державних контролюючих органів, а також може відчувати на собі тиск із боку керівництва. Зокрема, у житті майже кожного головбуха виникало запитання: чи можна не виконати розпорядження керівника, яке суперечить законодавству, і чи може керівник за це покарати? І вибір тут невеликий: відмовишся – можуть звільнити, виконаєш – відповідатимеш за законом. Тож розповімо, як діяти в такій ситуації.

Обов’язки та відповідальність бухгалтера

Згідно із ч. 7 ст. 8 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухобліку на підприємстві, зобов’язаний, зокрема:

• забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання та подання в установлені строки фінзвітності;
• організувати контроль за відображенням на рахунках бухобліку всіх господарських операцій.

Крім того, обов’язки, права та відповідальність головного бухгалтера містяться в його посадовій інструкції. За основу для розробки посадових інструкцій зазвичай беруть Довідник кваліфікаційних характеристик працівників, затверджений наказом Мінпраці та cоцполітики від 29.12.04 р. № 336, який серед завдань та обов’язків головного бухгалтера передбачає такі:

• ужиття всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухобліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого строку;
• здійснення заходів щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності й рух коштів підприємства;
• забезпечення за погодженням із власником (керівником) підприємства перерахування податків і зборів, передбачених законодавством.

За вчинення неправомірних дій головний бухгалтер (як посадова особа) несе кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідальність [про це ми докладно писали в статті «Бухгалтер: обов’язки та відповідальність»].

Отже, головний бухгалтер повинен виконувати свої посадові обов’язки, передбачені Законом № 996 та конкретизовані в посадовій інструкції, а також виконувати накази та розпорядження свого керівника (власника), який несе відповідальність за організацію бухобліку на підприємстві загалом. Однак накази останнього можуть мати протизаконний характер. Що в такому разі робити бухгалтеру?

Наказ керівника: право чи обов’язок?

Ураховуючи вимоги законодавства, усі накази та/або розпорядження керівника повинні бути законними, а саме: накази або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 41 Кримінального кодексу). Накази, які не підпадають під наведене визначення, не є законними, а тому є злочинними (незаконними). Зважаючи на це, головний бухгалтер, за загальним правилом, не повинен виконувати такі накази.

Свого часу в листі Мін’юсту від 08.08.14 р. № 416-0-2-14/8.2 намагалися висвітлити можливий конфлікт між бухгалтером і керівником підприємства. Однак позиція міністерства фактично звелася до цитування норм Конституції, зокрема ст. 19 (ніхто не може бути змушений робити те, чого не передбачено законодавством) та ст. 60 (ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази).

Проте на практиці найпоширенішими вимогами керівництва, з якими може не погодитися головний бухгалтер, є:

• виконання роботи, не передбаченої посадовою інструкцією та трудовим договором;
• запровадження ненормованого робочого дня (причому ненормований він буває лише в бік збільшення тривалості робочого часу) без урегулювання цього питання колективним договором і без виплати відповідної компенсації працівникові;
• неможливість повністю використати щорічну (додаткову) відпустку, відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами або відпустку для догляду за дитиною;
• ставити свій підпис там, де його не слід ставити (під документом, з яким головний бухгалтер не згоден), подавати звітність, яка не відповідає реальному стану справ на підприємстві та(або) містить неправдиві або перекручені дані, тощо.

Порядок дій у разі отримання незаконного наказу

Насамперед звернімося до давнішнього нормативного акта – постанови Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 р. № 59 «Про заходи щодо вдосконалювання організації бухгалтерського обліку й підвищення його ролі в раціональному й ощадливому використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів» (далі – Постанова № 59). Вона дещо проллє світло на аналізовану проблему.

Та чи й досі чинна ця постанова? З одного боку, Мінфін (див. лист від 17.10.03 р. № 31-04200-30-23/148) вважає, що оскільки сучасним українським законодавством урегульовано питання роботи головних бухгалтерів, то Постанова № 59 наразі не застосовується. Протилежної думки дотримуються фіскали (див. лист ГоловКРУ від 16.09.03 р. № 12-14/384). На їхню думку, ця постанова досі є чинною й повинна застосовуватися юрособами всіх форм власності в частині, що не суперечить Конституції та законам України (постанова Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»). А оскільки на сьогодні Законом № 996 не врегульовано порядку дій головного бухгалтера, Постанова № 59 може використовуватись у цій частині.

Отже, п. 15 Постанови № 59 говорить таке: головному бухгалтерові забороняється приймати до виконання й оформлення документи, що суперечать законодавству та встановленому порядку приймання, зберігання й витрати коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей. Після одержання від керівника розпорядження зробити таку дію головбух, не приводячи його до виконання, у письмовій формі має звернути увагу керівника на незаконність виданого ним розпорядження. У разі одержання від керівника повторного письмового розпорядження головний бухгалтер виконує його, і тоді відповідальність несе керівник.

Додатково зауважимо, що нині для бюджетної сфери порядок дій урегульовується Типовим положенням про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженим постановою КМУ від 26.01.11 р. № 59 (далі – Типове положення № 59). Пункт 14 цього документа вказує на порядок дій головбуха в разі отримання від керівника бюджетної установи розпорядження вчинити дії, які суперечать законодавству:

• інформувати в письмовій формі керівника про неправомірність такого розпорядження;
• надіслати керівникові установи, якій підпорядкована бюджетна установа, та керівникові органу Казначейства за місцем обслуговування бюджетної установи відповідне повідомлення. Керівник органу Казначейства повинен розглянути у триденний строк отримане повідомлення та здійснити в разі встановлення факту порушення бюджетного законодавства відповідні заходи, про що інформує в письмовій формі керівника бюджетної установи, якій підпорядкована бюджетна установа, та головного бухгалтера.

Як бачимо, є певна схожість алгоритму дій радянської Постанови № 59 та Типового положення № 59, а саме отримання розпорядження в письмовій формі повторно та звернення до вищого органу.

Бухгалтерам підприємств приватної форми власності пропонуємо діяти таким чином:

1) після надходження від керівника незаконного, на думку головного бухгалтера, наказу останній інформує керівника про це в письмовій формі, обґрунтовуючи свою позицію;

2) якщо це не допомагає вирішити проблему, то в разі повторного отримання такого наказу слід звернутися до управлінського персоналу вищого рівня. А саме направити повідомлення про незаконність такого наказу до загальних зборів учасників ТОВ, загальних зборів акціонерів або наглядової ради акціонерного товариства, власника приватного підприємства. Тут усе залежить від форми власності та вищого/керуючого органу.

Радимо такі звернення оформляти у двох примірниках, обґрунтовувати свою позицію посиланнями на законодавство, обов’язково зареєструвати цей документ та на своєму примірнику зробити примітку про реєстрацію і примітку про направлення керівникові (власникові підприємства). Такі дії та письмовий доказ у подальшому, у разі підтвердження факту незаконності наказу, допоможуть убезпечити бухгалтера;

3) якщо етичний конфлікт триває після того, як усі можливі варіанти його розв’язання на внутрішніх рівнях вичерпано, бухгалтер може не мати іншої альтернативи, ніж відмовитися від виконання завдання та подати доповідну записку з інформацією про це відповідному представникові підприємства.

Які наслідки відмови від виконання незаконного наказу керівника?

Головний бухгалтер, який відмовився виконати (не виконав) наказ керівника (законний чи незаконний), несе дисциплінарну відповідальність.

Керівник може «провчити» головного бухгалтера притягненням до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та застосувати тільки один із таких заходів стягнення:

• догана,
• або звільнення.

Звісно, на цьому «останню крапку» не поставлено, і головний бухгалтер може оскаржити таку відповідальність (догану чи звільнення) і звернутися до комісії із трудових спорів та/або суду. У такому разі доказом буде наявність письмового звернення з обґрунтуванням незаконності наказу, за який постраждав головний бухгалтер.

Насамкінець щиро побажаємо вам мудрих і добропорядних керівників. Щоб усе викладене в цій статті вас оминало і не відбувалося ніколи, а наші рекомендації залишилися для вас лише на папері.