• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Договір товарного кредиту: правові аспекти

Із цієї статті ви дізнаєтеся: яких законодавчих правил треба дотримуватися, складаючи договір товарного кредиту, який правовий статус процентів, що нараховуються за таким договором, а також чи не суперечить нарахування процентів законодавству про фінансові послуги.

Що можна зробити на практиці: користуючись нашими рекомендаціями і зразком, наведеним у статті, скласти свій договір товарного кредиту, який допоможе вам зберегти реальну вартість ваших активів в умовах інфляції.

Для яких цілей використовується договір товарного кредиту?

Коли курс валюти нестабільний, суб'єкти господарювання шукають можливість зробити так, щоб не працювати собі у збиток. У тому числі при постачанні товарів. Багато хто для цих цілей включає до «внутрішніх» договорів постачання валютне застереження – про перерахунок ціни договору залежно від коливань валютного курсу .

Проте багато суб'єктів господарювання віддають перевагу іншому способу, який останнім часом почав активно використовуватися на практиці, – продаж товарів на умовах товарного кредиту. Для цього постачальник і покупець укладають договір товарного кредиту (далі – договір).

Якими правовими нормами регулюється договір?

У Цивільного кодексі (далі – ЦК) немає визначення поняття «Товарний кредит». У пп. 14.1.245 Податкового кодексу (далі – ПК) сказано, що товарний кредит – це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний строк і під процент. При цьому право власності переходить до покупця (замовника) у момент підписання договору або у момент отримання таких товарів (робіт, послуг). Тобто незалежно від часу погашення заборгованості.

Аналог таких відносин знаходимо у ст. 694 ЦК: договором купівлі-продажу може бути передбачено продаж товару в кредит із відстроченням або розстроченням платежу.

Таким чином, із правової точки зору договір товарного кредиту на продаж товару – це різновид договору купівлі-продажу. Отже, при його складанні слід керуватися нормами, які регламентують зміст договору купівлі-продажу (гл. 54 ЦК) і постачання (гл. 30 Господарського кодексу, далі – ГК).

Нараховувати проценти за товарним кредитом дозволяє ч. 5 ст. 694 ЦК. Там сказано, що договором купівлі-продажу може бути передбачено обов'язок покупця сплачувати проценти, що нараховуються на вартість товару починаючи з моменту передачі товару продавцем. Зверніть увагу: такі проценти за своєю правовою природою не є штрафною санкцією. Це платіж за надання відстрочення в оплаті.

Як бачите, договір товарного кредиту дозволяє постачальникові піти назустріч покупцеві, не образивши при цьому себе.

Не забудьте, що будь-який господарський договір тримається на трьох китах: предмет, ціна і строк (ст. 180 ГК). Це істотні умови: якщо їх не буде в договорі, його не можна вважати укладеним.

Чи включаються проценти за товарним кредитом до ціни товару?

Проценти за товарним кредитом не включаються до ціни товару. Тому в договорі ви повинні чітко зазначити, скільки коштує сам товар (предмет договору) і окремо – розмір процентів, що нараховуються за надане відстрочення або розстрочення платежу.

Ці проценти є платою за користування по-слугою.

Проте, якщо хочете, то можете передбачити вашим договором нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання покупцем. Це треба зробити окремою умовою договору (не об'єд­ну­вати з процентами!). Платіж у вигляді пені якраз уважатиметься штрафною санкцією (неустойка у вигляді пені згідно зі ст. 549 ЦК). При цьому не забувайте, що сума пені за прострочення виконання грошових зобов'язань обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ (ст. 343 ГК; Закон від 22.11.96 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Отже, проценти – це плата за отриману послугу, пеня – покарання за порушення умов договору. А розрізняти ці платежі потрібно, тому що:

  • по-перше, строки позовної давності у них будуть різними. Для процентів застосовується загальний строк позовної давності – 3 роки, а для пені скорочений строк – 1 рік (ст. 257–258 ЦК);
  • по-друге, для пені встановлено обмеження розміру, про який ми сказали вище, а для процентів, що є платою за користування товарним кредитом, обмежень за розміром немає;
  • по-третє, облік цих сум буде різним.

Позиція про відмінність цих двох платежів підтверджується і судовою практикою (див., наприклад, постанову Верховного Суду України від 30.05.11 р., ЄДРСР, реєстр. № 16571579).

Умова договору щодо строків оплати повинна бути сформульована чітко і зрозуміло. Від цієї умови залежатиме правильність обчислення процентів, а також правильність відображення сум в обліку. Якщо до формулювання не можна буде прискіпатися, це позбавить вас від спорів із контролюючими органами. Наприклад, умова про ціну договору і порядок оплати в договорі може виглядати так, як у нашому зразку.

<...>

4. Ціна договору і порядок розрахунків

4.1. Загальна вартість партії товарів, що поставляються, становить 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень). Ціна кожної одиниці товару, кількість, номенклатура товарів, що поставляються, розшифровуються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

4.2. Покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару. Дата отримання товару фіксується в накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін договору.

4.3. За надання відстрочення в оплаті товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві проценти в розмірі 0,1 %, що нараховуються на загальну вартість договору, за кожний день починаючи з дня, що настає за днем фактичної передачі товару, і закінчуючи датою фактичної оплати покупцем вартості товару за цим договором. Ці відсотки не є штрафною санкцією, а є платою за послугу, а саме за наданий покупцеві товарний кредит.

4.4. Оплата за цим договором здійснюється в гривнях за безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів покупцем на банківський рахунок продавця, зазначений у реквізитах цього договору.

4.5. У разі прострочення оплати товару (тобто при оплаті товару після закінчення 60 календарних днів, на які надано відстрочення в п. 4.2 цього договору) покупець зобов'язаний за кожний день прострочення сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати.

<...>

Як бачимо, згідно з умовами цього договору, якщо покупець оплатить товар:

  • протягом 60 днів із моменту його отримання – він повинен буде заплатити постачальникові 30 000 грн. (п. 4.1 договору) плюс проценти від цієї суми за кожний день користування товарним кредитом (п. 4.2);
  • наприклад, на 70-й день із моменту його отримання – тоді йому доведеться сплатити покупцеві 30 000 грн. і проценти за 70 днів користування товарним кредитом (п. 4.1 та 4.2), а також пеню за 10 днів прострочення (п. 4.5).

Чи має право продавець, що не є фінансовою установою, отримувати проценти за товарним кредитом (чи не буде така умова розцінена як фінансова послуга)?

Так, має право. Пояснимо чому.

Що таке фінансова послуга? Прочитаємо визначення у ст. 1 Закону від 12.07.01 р. № 2664-III «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг». Фінансові послуги – це операції з фінансовими активами, які здійснюються на користь третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У нашому випадку немає операцій із фінансовими активами, у нас операції з товаром. Крім того, ніяка третя особа в договорі товарного кредиту не присутня: це операція між двома особами – продавцем і покупцем.

Таким чином, надання товарного кредиту – це не фінансова послуга, тому що:

  • по-перше, така операція не потрапляє під визначення фінансової послуги;
  • по-друге, нарахування процентів за надане покупцеві відстрочення в оплаті товарів прямо передбачено ст. 694 ЦК. Також це дозволяє реалізувати принцип свободи договору, закріп-лений у ст. 627 ЦК.

Тому звичайний суб'єкт господарювання, що не є фінансовою установою, має право нараховувати й отримувати проценти за договором товарного кредиту.

  1. Договір товарного кредиту є різновидом договору купівлі-продажу. Тому при його складанні слід керуватися правилами, установленими для договорів купівлі-продажу ЦК та ГК.
  2. Проценти, що нараховуються як плата за користування послугою товарного кредиту, не є штрафною санкцією. Це плата за послугу.
  3. Неустойка у вигляді пені нараховується за порушення умов договору – це штрафна санкція.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Надійні рішення з бухобліку, податків та права

2268 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали

Договір товарного кредиту: правові аспекти