• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Договір поруки: правовий аспект

Із цієї статті ви дізнаєтеся:

  • які умови включити до договору поруки;
  • на що звернути увагу, якщо поручитель бере плату за свою послугу.

Що можна зробити на практиці:

якщо ви сумніваєтеся в тому, що ваш контрагент виконає свої зобов'язання за договором у строк і в повному обсязі, обговоріть з ним можливість залучити поручителя (варіанти оформлення тристоронніх відносин наведено у статті). Порука зробить вашу операцію менш ризикованою.

Що таке порука

Припустимо, ви уклали господарський договір (купівлі-продажу, постачання, позики тощо). Але з якихось причинах побоюєтеся, що контрагент вас підведе (не оплатить постачання або не відвантажить товар, не віддасть борг). І ви пропонуєте йому знайти поручителя. Усі ми знаємо, що таке поручитися за когось. Але одна справа просто сказати: «Я за нього ручаюся» і зовсім інша справа – оформити свою поруку договором.

Договір поруки укладається додатково до основного договору (купівлі-продажу, постачання, позики тощо). Якщо контрагент не виконає своє зобов'язання за основним договором, поручитель повинен буде це зробити замість нього.

Таким чином, порука – один із способів забезпечити виконання договірних зобов'я­зань. Якщо все буде добре – порука залишиться тільки на папері. Але якщо боржник не виконує свої зобов'язання за основним договором або виконує їх неналежним чином, ви маєте право «потурбувати» поручителя.

Порукою може забезпечуватися виконання основного зобов'язання частково або в повному обсязі. Це вже як сторони домовляться (ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу, далі – ЦК).

Нормативна база поруки

Відносини поруки регламентуються ст. 553–559 ЦК.

Хто може бути поручителем

Поручителями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Причому юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того, передбачено це установчими документами чи ні. Якщо засновники не хочуть, щоб їх підприємство поручалося за кого б то не було, то краще включити до установчих документів умову про заборону поруки.

Варіанти оформлення відносин

Оформляється порука договором, який укладається у письмовій формі. Недотримання встановленої форми призводить до недійсності договору (ст. 547 ЦК).

Варіант 1. Укладаються два договори:

  • основний договір (між кредитором і боржником);
  • двосторонній договір поруки (між кредитором і поручителем) (ст. 553 ЦК).

При цьому в основному договорі (між кредитором і боржником) слід зазначити, що виконання зобов'язання забезпечуватиметься порукою. Цей варіант підходить, якщо поручитель не претендує на плату за свої послуги. Адже в такому договорі не бере участі боржник. Таким договором не врегульовані його відносини з поручителем, зокрема питання про оплату послуг поручителя. А ст. 558 ЦК прямо передбачає, що поручитель має право на винагороду за надані боржникові послуги, якщо це передбачено договором.

Отже, у такій ситуації поручитель надаватиме послуги безплатно. А якщо він не згоден, тоді треба скласти окремий договір між поручителем і боржником (див. варіант 2).

Варіант 2. Укладається:

  • основний договір (між кредитором і боржником);
  • двосторонній договір поруки (між кредитором і поручителем);

договір про надання послуг (між боржником і поручителем). У цьому договорі може бути умова про платність послуги поручительства і розмір плати. Зрозуміло, якщо поручитель бажає отримати винагороду за свою послугу і боржник не заперечує.

Варіант 3. Укладається:

  • основний договір (між кредитором і боржником);
  • тристоронній договір поруки (між кредитором, боржником і поручителем). Найбільш прийнятний варіант, у такому договорі можна врегулювати інтереси всіх учасників.

Обов'язки сторін

Поручитель і боржник зобов'язані інформувати один одного про стан розрахунків із кредитором.

Так, перш ніж задовольнити вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний попередити про це боржника (ч. 1 ст. 555 ЦК).

Тобто повідомити його, що кредитор зажадав погасити борг. У якій формі це треба зробити, у ЦК не сказано. Ми рекомендуємо повідомити боржника письмово. Тоді в разі виникнення спорів поручитель зможе довести, що попереджав боржника.

Аналогічний обов'язок покладено і на боржника перед поручителем. Так, якщо боржник самостійно погасить борг перед кредитором, він повинен проінформувати про це поручителя (ст. 557 ЦК).

Непроінформований боржником поручитель, який виконав вимогу кредитора, має право стягнути з останнього безпідставно отримане або пред'явити зворотну вимогу до боржника (ч. 2 ст. 557 ЦК). В останньому випадку боржник зможе стягнути з кредитора безпідставно отримане.

Зміст договору поруки

У ЦК немає переліку обов'язкових умов договору поруки. Рекомендуємо включити до договору такі умови (ст. 638 ЦК):

  • предмет договору (грошове зобов'язання, постачання товару, позика);
  • основне зобов'язання (найменування і реквізити сторін основного договору);
  • обсяг поруки (частково або в повному обсязі);
  • відповідальність перед кредитором (солідарна або субсидіарна);
  • оплата послуг поручителя (якщо поручителеві виплачуватиметься винагорода);
  • строк дії договору.

Відповідальність боржника і поручителя

Відповідальність за договором поруки може бути двох видів:

  • солідарна;
  • субсидіарна.

У ст. 554 ЦК сказано, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто у кредитора є вибір: він може звернутися за стягненням заборгованості або до основного боржника, або до поручителя. Договором можна передбачити субсидіарну (додаткову) відповідальність поручителя. Це означає, що кредитор спочатку пред'являє вимогу до основного боржника і чекає від нього погашення боргу. Якщо кредитор не отримав у розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу (зобов'язання не виконано), тоді він може пред'явити вимогу до поручителя (ст. 619 ЦК).

Але в цивільному законодавстві поняття «Розумний строк» не розшифровується. Тому, щоб уникнути спорів, рекомендуємо в договорі чітко зазначити строк для виконання вимог кредитора. Після закінчення цього строку кредитор зможе звернутися вже до поручителя (якщо боржник не виконає вимогу).

Поручитель відповідатиме в тому самому обсязі, що й боржник, уключаючи сплату процентів, відшкодування збитків, сплату неустойки, якщо інше не буде встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК). Нагадаємо, що можна встановити частковий обсяг відповідальності.

Обережно, фінансова послуга!

Якщо поручитель надає послугу безплатно, така порука не є фінансовою послугою (лист Держкомпідприємництва від 19.03.02 р. № 2-221/1528). А ось якщо платно, тоді послуга поруки може бути віднесена до фінансових послуг.

Надання фінансових послуг регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом від 12.07.01 р. № 2664-III (далі – Закон № 2664). Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 цього Закону надання гарантій і порук належить до фінансових послуг. У ст. 1 Закону № 2664 читаємо визначення: під фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються на користь третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, у цілях отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, порука, надана на платній основі в цілях отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, є фінансовою послугою. Як відомо, фінансові послуги можуть надавати тільки фінансові установи, а також, якщо це прямо передбачено законом, то й підприємці (ч. 1 ст. 5 Закону № 2664). Правда, є виняток, установлений ч. 4 ст. 5 Закону № 2664. А саме: окремі фінансові послуги можуть надаватися юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. При цьому такі юрособи повинні дотримувати правила, установлені законами і нормативно-правовими актами держорганів, які регулюють ринок фінансових послуг.

Існує розпорядження Держфінпослуг від 31.03.06 р. № 5555 (далі – Розпорядження № 5555). Там у п. 1 сказано, що юридичні особи – суб'єкти господарювання, які не є фінансовими установами, можуть надавати поруку за плату відповідно до вимог цивільного законодавства і з огляду на законодавство України щодо попередження і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом. Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг у своєму листі від 18.10.10 р. № 2068/39-6 також посилається на Розпорядження № 5555 і розділяє цю позицію.

Хочемо попередити, що операція поруки може стати об'єктом фінансового моніторингу. Це може відбутися за виконання двох умов:

  • сума, забезпечена порукою, становить не менше 150 000 грн.;
  • операція має хоча б одну з ознак, передбачених ст. 15 Закону від 28.11.02 р. № 249-IV. Наприклад, зарахування грошей на поточний рахунок юрособи або списання грошей з поточного рахунка юрособи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців із дня держреєстрації.

1. Порука – це спосіб забезпечити виконання зобов'язання боржником. Якщо боржник не в змозі виконати свої договірні зобов'язання, це зробить за нього поручитель.

2. Порука повинна бути оформлена у вигляді письмового договору. У такому договорі можна передбачити плату поручителеві за послугу. Така послуга вважатиметься фінансовою. Суб'єкти господарювання, що не є фінансовими установами, мають право надавати платні послуги поруки.

3. Порукою забезпечується виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

4. Договір поруки може передбачати як солідарну відповідальність боржника і поручителя, так і субсидіарну відповідальність поручителя. Якщо в такому договорі прямо не зазначити субсидіарну відповідальність поручителя, то за умовчанням застосовуватиметься солідарна відповідальність.

5. До поручителя, який виконає зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Надійні рішення з бухобліку, податків та права

2268 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали

Договір поруки: правовий аспект