Директ-костинг: опановуємо разом

Використання методу директ-костингу спрощує менеджмент витрат виробничого підприємства. З його допомогою можна:

• оптимізувати асортимент продукції;
• переорієнтувати виробництво з урахуванням зміни умов ринку;
• зробити правильний вибір між власним виробництвом ы закупівлею комплектуючих виробів і деталей на стороні.

Проте в Україні багато виробничих підприємств використовують гібридну систему калькулювання собівартості з елементами директ-костингу. Таким чином вони намагаються одночасно вирішити два несумісні завдання: врахувати всі витрати підприємства в одній одиниці продукції і на основі цього визначити рівень беззбитковості виробництва. Отже, розглянемо особливості застосування методу директ-костингу, з'ясуємо, чим він корисний, а також дізнаємося, що думають про нього практики

Олена Прендзевська,
фінансовий директор ТОВ «Промкабель-Електрика»

Під директ-костингом (від англ. Direct сosts — прямі витрати) розуміють систему обліку прямих витрат. Вона полягає у поділі витрат на постійні та змінні залежно від зміни обсягу виробництва.

При цьому в собівартість продукції включають лише змінні (прямі) витрати. Розрахунок маржинального прибутку дозволяє визначити, чи покриває він постійні витрати, які відразу відносяться на фінансовий результат.

У такій системі аналізу можна умовно об'єднати підходи до планування як для виробничих, так і для торговельних підприємств. Адже система передбачає, що рішення приймаються виходячи з можливих угод з реалізації готової продукції, а не з фактичної повної собівартості виготовленого товару.

За даними нещодавно проведеного інтернет-опитування, від 40 % до 90 % компаній малого і великого бізнесу застосовують у роботі директ-костинг. Щоправда, багато з них ставляться до цього формально, а отже, не отримують користі від застосування системи. І лише одиниці підприємців під тиском певних обставин максимально повно використовують усі потенційні можливості цієї системи.

Часи, коли відпускна ціна виготовленого виробу нав'язувалася збуту, давно позаду. Вже багато років попит на ринку і жорстка конкуренція диктують рівень цін, сезонність і завантаженість виробництва.

Щоб відповідати вимогам ринку і підвищити свою економічну ефективність, виробничому підприємству потрібно правильно спланувати виробничу модель на основі системи директ-костингу. Для цього потрібно зробити лише чотири кроки (заснованих на розрахунку даних), ну а потім дати волю аналітичній творчості.

Крок 1. Визначаємо можливі межі випуску одиниці кожного виду продукції

Спочатку виробничнику потрібно відповісти на такі питання:

1. Випуск яких продуктів, враховуючи можливість їх збуту, дозволить забезпечити ритмічність виробництва?

2. Для яких продуктів потрібно спеціальний маркетинговий супровід під час продажу та індивідуальний підхід?

3. Який товар повинен бути проданий у межах сезону, а який може накопичуватися для майбутніх періодів?

4. Як вплине на збут зниження або підвищення відпускної ціни на виріб на 5, 10 і 15 відсотків?

Якщо менеджмент виробництва визнає, що значна частина обладнання у будь-якому разі простоюватиме, то жодна система нарахування витрат ситуацію не вирішить. У такому разі не варто мучити себе калькуляційними розрахунками. Існуючий попит простіше задовольнити закупівлями на стороні. А виробництво потрібно переорієнтувати на інші товари. І чим раніше, тим краще.

Розуміння можливостей повного ритмічного завантаження виробництва допомагає подивитися на виробничу модель з точки зору вдалих варіантів щодо обсягів виробництва та ціни на ту чи іншу продукцію (див. таблицю 1).

Для прийняття конкретних рішень потрібно визначити не лише можливі обсяги випуску продукції за видами, а й собівартість виробів для порівняння ресурсоємності з точки зору змінних матеріальних, трудових і тимчасових витрат.

Крок 2. Виділяємо прямі витрати на одиницю продукції за видами

Для цього скористаємося системою директ-костингу (див. таблицю 2).

Зверніть увагу! Найчастіше частина прямих виробничих витрат не потрапляє у калькуляцію першого рівня, доки витрати, що залишилися, не будуть детально проаналізовані.

Так, у загальному списку можуть загубитися:

• транспортні витрати з доставки сировини і матеріалів від постачальника;
• пакування та складування виробів;
• витрати на зберігання, які залежать від габаритів і режиму зберігання;
• обов'язкове страхування окремих категорій працівників, які беруть участь у виробництві деяких видів продукції.

Усі витрати, які безпосередньо пов'язані з одиницею окремого виду продукції, повинні включатися до його прямої собівартості. Проте, як свідчить практика, залишається чимало витрат змішаного типу, які складно розрахувати на одиницю продукції. Наприклад, під час виготовлення деяких видів продукції обладнання зношується більше. А це вимагає регулярного профілактичного або капітального ремонту чи взагалі заміни обладнання. Тому навіть найскрупульозніший облік прямих витрат не виключає деякі відхилення від реального стану справ.

Принцип розподілу всіх витрат за групами статей припускає подальший однотипний підхід і в аналізі доцільності їх фінансування. А саме ринкової актуальності за вартістю, альтернативного вибору, єдиного відповідального співробітника. Врешті-решт кожна стаття може мати свої нормативи, способи мінімізації витрат і періодичність моніторингу.

Крок 3. Визначаємо рівень постійних витрат виробництва

Для аналізу перспектив виробництва в системі директ-костингу не вистачає інформації про коефіцієнт маржинального доходу (Кмд). Розрахуємо його за кожним видом продукції, використовуючи формулу:

Кмд = (В відп. од. – В пв) ÷ В відп. од. – В зб. відн.,

де В відтп. од. — відпускна вартість одиниці реалізованої продукції;

В пв — собівартість прямих витрат;

В зб. відн. — відносні витрати на збут.

Вартість одиниці продукції ми вже орієнтовно визначили в кроці 1, собівартість прямих витрат одиниці продукції — у кроці 2. Залишилося визначити витрати на збут.

Дивно, але й досі більшість виробничих підприємств вважають свою службу збуту підрозділом з високими фіксованими витратами. При цьому вони постійно змінюють систему матеріального стимулювання збутовиків, оскільки не можуть визначитися з прийнятним або достатнім рівнем оплати їх праці.

Поясніть персоналу, що підприємству набагато простіше сплачувати фіксований відсоток від маржі, ніж нараховувати премію в кінці місяця, коли ще невідомо, що потрапить у повну фактичну калькуляцію.

Крок 4. Визначаємо питому вагу відносних витрат на збут у структурі прямого маржинального доходу

Результати наведені в таблиці 4.

Описані вище чотири кроки допоможуть виробничому підприємству:

• оцінити свої можливості з точки зору збільшення обсягів випуску;
• знизити виробничі витрати на одиницю продукції;
• визначити рівень витрат на збут;
• оцінити постійне утримання виробництва.

Отже, всі необхідні дані розраховані. Подальші кроки щодо створення оптимальної моделі виробництва полягають у творчій аналітичній роботі.

Для наочності розглянемо, як виглядатиме структура результатів виробничого підприємства за підсумками роботи за рік після розподілу витрат за системою директ-костингу (таблиця 5).