Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Використання сіножатей юридичною особою

Актуальність статті: деякі територіальні органи ДФС наполягають на тому, що використання сільгосппідприємствами орендованих у громадян земельних ділянок із видом угідь «сіножать» для вирощування сільськогосподарської продукції (зокрема, зернових) є незаконним [відповідно на постачання такої продукції не поширюється дія спеціального режиму оподаткування. – Ред.].

Що допоможе зробити: розібратися, чи є правомірними претензії фіскальних органів.

Цільове призначення та вид угідь

Відповідно до ст. 1 Закону від 22.05.03 р. № 858-IV «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки – це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

За основним цільовим призначенням землі України поділяються на декілька категорій, зокрема на землі: сільськогосподарського призначення; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; лісогосподарського призначення; водного фонду та іншого призначення  (ст. 19 Земельного кодексу, далі – ЗК).

Класифікацію видів цільового призначення земель (далі – КВЦПЗ) затверджено наказом Держкомзему від 23.07.10 р. № 548. Згідно із цією класифікацією вирізняють, зокрема, такі види цільового призначення сільськогосподарських земель:

  • для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ – 01.01.01);
  • для ведення фермерського господарства (КВЦПЗ – 01.01.02);
  • для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ – 01.01.03);
  • для сінокосіння та випасання худоби (КВЦПЗ – 01.01.08). 

До складу сільськогосподарських земель входять (ч. 2 ст. 22 ЗК):

  • сільськогосподарські угіддя (рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища);
  • несільськогосподарські угіддя (землі під господарськими будівлями і дворами, шляхами і прогонами, землі, які перебувають у стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості, землі тимчасової консервації, забруднені сільськогосподарські угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві).

Сільськогосподарські угіддя – це ділянки, що безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції.

Отже, необхідно розрізняти поняття «цільове призначення земельної ділянки» та «вид сільськогосподарських угідь».

Відповідно до ст. 95 ЗК землекористувачі мають право (якщо інше не передбачено законом або договором) самостійно господарювати на землі, а також мають право власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Землі для сінокосіння й випасання худоби

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються в користування:

  • громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, город- ництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
  • сільськогосподарським підприємствам – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, ст. 34 ЗК передбачено, що орендувати земельні ділянки для сінокосіння й випасання худоби можуть лише громадяни.

Таким чином, земельні ділянки сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням «для сінокосіння та випасання худоби» (КВЦПЗ – 01.01.08) можуть бути надані виключно громадянам на умовах оренди. Передання таких земель юридичним особам не передбачено.

Оренда сіножатей

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення з певним видом цільового призначення можуть складатися із декількох видів сільгоспугідь.

Наприклад, у власності громадянина знаходиться земельна ділянка, в державному акті на право власності на яку може бути зазначено таке: цільове призначення – для ведення особистого се- лянського господарства, склад угідь: рілля – 1,0124 га, сіножать – 0,4622 га. Або громадянин може мати у власності декілька земельних ділянок, але акт на право власності на такі ділянки –  один. У такому разі на зворотному боці такого акта може бути визначено план меж земельних ділянок та зазначено вид угідь, наприклад: ділянка № р55а (рілля) – 2,0154 га, ділянка № р55б (сіножать) – 0,4633 га.

Нагадаю, що з 05.04.15 р. земельні ділянки, призначені для ведення ОСГ, як і землі для ведення товарного сільгоспвиробництва та фермерського господарства, можуть передаватися громадянами в користування юридичним особам на законних підставах (ст. 33 ЗК). При цьому земельні ділянки для ведення ОСГ можуть використовуватися юридичними особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни їх цільового призначення.

Таким чином, земельні ділянки з видом сільськогосподарських угідь «сіножать» та цільовим призначенням:

  • для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
  • для ведення фермерського господарства,
  • для ведення особистого селянського господарства
  • можуть бути передані в оренду юридичній особі для ведення сільгоспдіяльності, а юридична особа (за умови реєстрації права власності відповідно до чинного законодавства) правомірно їх використовує, якщо вирощує на них сільськогосподарську продукцію.

Орган, що контролює  цільове використання землі

Відповідно до ст. 188 ЗК державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється Державною інспекцією сільського господарства (далі – Держсільгоспінспекція). До її повноважень належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (ст. 152 ЗК).

Положення про Держсільгоспінспекцію затверджене Указом Президента від 13.04.11 р.  № 459/2011. Ним, зокрема, визначено, що Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

  • організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення, дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання в користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення;
  • обстежує земельні ділянки, яким заподіяно шкоду внаслідок їх використання не за цільовим призначенням;
  • розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання їх не за цільовим призначенням  та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.

Інші державні органи не мають повноважень та компетенції перевіряти правильність використання земель в Україні, у тому числі земель сільськогосподарського призначення.

 

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права для с/г галузі

4680 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали