• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Судова практика щодо використання землі без документів

Ірина Дмитерко

27.04.2016 11297 0 2

Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє міську раду як власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати (неодержаний дохід), а тому збитки підлягають стягненню в повному обсязі (постанова ВСУ від 17.02.16 р. у справі № 3-1160г15).

Суть справи

Позивач – міська рада (далі – Позивач), Відповідач – Товариство (далі – Відповідач). Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу, оскільки протягом шести років Відповідач не оформив належних документів для укладення договору оренди, реєстрацію земельної ділянки не здійснив, договір оренди не уклав.

10.10.08 р. Відповідач придбав у Громадянки майновий комплекс, розташований на земельній ділянці площею 0,6236 га. Зазначена земельна ділянка використовувалась Громадянкою (продавцем нерухомого майна) на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.07.07 р., укладеного між нею і Позивачем. За заявою Громадянки про добровільну відмову та на підставі рішення Позивача від 24.12.08 р. № 557 вилучено із користування заявниці спірну земельну ділянку у зв’язку із продажем майнового комплексу Відповідачу, вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки із Громадянкою та зобов’язано Відповідача оформити документи на право користування цією ділянкою. 27.01.09 р. між Громадянкою та Позивачем укладено угоду про розірвання договору оренди спірної земельної ділянки.

22.10.08 р. Відповідач звернувся до Позивача із заявою про надання доручення управлінню земельних ресурсів підготувати правовстановлюючі документи на земельну ділянку за фактичним розміщенням зазначеного об’єкта нерухомості.

26.02.09 р. між Відповідачем і ДВ УДНВІ «Укргеоінформ» укладено договір про виконання топографо-геодезичних робіт з інвентаризації спірної земельної ділянки. Щодо технічної документації із землеустрою 15.01.10 р. отримано позитивний висновок від головного архітектора міста (термін дії – 1 рік), а 11.02.11 р. позитивний висновок отримано від відділу Держкомзему (на строк дії рішення міської ради). Крім того, ДВ УДНВІ «Укргеоінформ» виготовлено технічну документацію із землеустрою на спірну земельну ділянку із зазначенням неповного кадастрового номера.

Рішенням Позивача від 29.07.11 р. № 156 розглянуто заяву Відповідача від 22.10.08 р., акти обстеження стану та умов використання земельної ділянки, технічну землевпорядну документацію та вирішено надати Відповідачу в оренду спірну земельну ділянку для фактичного розміщення майнового комплексу. Зобов’язано Відповідача укласти протягом 30 днів після прийняття цього рішення договір оренди земельної ділянки. На підставі цього рішення відділом земельних відносин Позивача було підготовлено проект договору оренди землі.

У 2012 році Відповідач замовив та отримав техдокументацію із землеустрою на спірну земельну ділянку без зазначення кадастрового номера. Листом від 04.03.13 р. Відповідач повідомив Позивача про те, що ним виконано землевпорядну документацію спірної земельної ділянки, наразі узгоджуються межі земельних ділянок, та просив надати строк контролю з оформлення землевпорядної документації до 01.05.13 р.

Листом від 13.03.13 р. Об’єднана ДПІ повідомила Позивача про те, що Відповідач сплачує земельний податок за користування спірною земельною ділянкою. Задекларовані податкові зобов’язання із земельного податку сплачено ним до бюджету своєчасно та в повному обсязі.

24.04.13 р. Позивачем проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання Відповідачем спірної земельної ділянки, за результатами якої складено акт та встановлено, що Відповідач не оформив документи на право користування земельною ділянкою, на якій розташовано належний йому об’єкт нерухомості. У цей же день на адресу Відповідача направлено лист-попередження із копією акта обстеження та повідомлено про необхідність оформлення документів на землекористування або звільнення земельної ділянки. Пропозицію Відповідачем проігноровано, договір оренди вказаної земельної ділянки не укладено.

25.05.14 р. Відповідач звернувся до Позивача із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для фактичного розміщення майнового комплексу. Рішенням Позивача від 30.05.14 р. № 1058 Відповідачеві надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що його вини в неукладенні договору немає, оскільки під час вчинення ним дій з оформлення документів на право користування земельною ділянкою постійно змінювалися вимоги законодавства, втрачали дію зібрані ним документи. Крім того, рішення від 29.07.11 р. № 156 Позивачем прийнято за відсутності необхідної техдокументації та на час його прийняття вже втратив силу висновок головного архітектора міста від 15.01.10 р. та з’ясувалося, що земельна ділянка не була сформована та зареєстрована в Земельному кадастрі.

Судові рішення

Рішенням господарського суду від 17.12.14 р. у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного господарського суду від 20.05.15 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: стягнуто з Відповідача на користь Позивача збитки і судові витрати. Постановою ВГСУ від 04.08.15 р. постанову апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою ВСУ від 17.02.16 р. заяву Позивача про перегляд постанови ВГСУ від 04.08.15 р. задоволено частково: постанову ВГСУ скасовано, постанову апеляційного господарського суду від 20.05.15 р. залишено в силі, стягнуто з Відповідача на користь Позивача судові витрати.

Аргументи суду

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу (далі – ЗК) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом положень ст. 122, 123 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 ЗК передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам установлюється КМУ (ст. 152, 156, 157 ЗК).

Суд зазначив, що відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 р. № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи й неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

За змістом положень ст. 22 Цивільного кодексу (далі – ЦК) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 Господарського кодексу, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Щодо твердження Відповідача, що на час прийняття Позивачем рішення від 29.07.11 р. № 156 уже втратив силу висновок головного архітектора міста, суд зазначив таке. Відповідно до ст. 56 Закону від 22.05.03 р. № 858-IV «Про землеустрій» (у редакції, чинній на день прийняття рішення) наявність висновку в технічній документації не була обов’язковою. Цей висновок є доповненням та має інформативний характер. Про відповідність виготовленої документації із землеустрою свідчить висновок управління Держкомзему від 11.02.11 р.

Щодо твердження Відповідача, що зареєструвати земельну ділянку повинен був Позивач, суд зазначив таке: на землекористувача покладено обов’язок звернення до уповноваженого органу – територіального органу Держземагентства із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого земельній ділянці присвоюється кадастровий номер.

Отже, дослідивши правові норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що Відповідач хоча і вчиняв окремі дії щодо узаконення користування земельною ділянкою, однак протягом значного часу (понад 6 років) ухиляється від реєстрації земельної ділянки та укладення договору оренди. Водночас передбачений законодавством строк підготовки документів для укладення договору оренди – 6 місяців.

Також суд зазначив, що Відповідач помилково вважає, що, будучи законним користувачем земельної ділянки, він має право сплачувати земельний податок у розмірі 1 % від вартості земельної ділянки без укладення договору оренди. Оскільки він не є власником земельної ділянки і в нього немає законних підстав для набуття права на земельну ділянку на праві постійного користування, то згідно із Законом від 06.10.98 р. № 161-ХIV «Про оренду землі» Відповідач зобов’язаний в установлений законом строк укласти договір оренди земельної ділянки та сплачувати орендну плату, річний розмір якої відповідно до ст. 288 Податкового кодексу не може бути меншим ніж 3 % нормативної грошової оцінки.

Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів може стати підставою для звернення зацікавленої особи до суду з позовом про стягнення збитків. Якщо особа, у якої придбано нерухоме майно, використовувала земельну ділянку (на якій розміщено таке майно) на умовах оренди, то до покупця нерухомого майна переходить право оренди відповідної земельної ділянки, а не право власності. Тож покупець повинен укласти договір оренди такої земельної ділянки та сплачувати орендну плату. А сплата земельного податку (платниками якого є власники земельних ділянок) у такому разі є неправомірною. Зауважу: у справі, що аналізується, сплачені відповідачем суми земельного податку були враховані судом при обчисленні суми збитків.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Надійні рішення з бухобліку, податках і праву

2936 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали