Переоцінка основних засобів: правила та практичні приклади

За економічною сутністю переоцінка являє собою приведення балансової (облікової) вартості основних засобів (далі – ОЗ) у відповідність до їх реальної (справедливої) вартості.

Правила переоцінки ОЗ та відображення її результатів у бухгалтерському обліку регламентовано:

• Законом від 12.07.01 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658);
• Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою КМУ від 10.09.03 р. № 1440 (далі – НС № 1);
• П(С)БО 7 «Основні засоби»;
• Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Мінфіну від 30.09.03 р. № 561 (далі – Методрекомендації № 561).

1. Проведення переоцінки ОЗ – це не обов’язок, а лише право підприємства.

Як відомо, метою ведення бухобліку та складання фінзвітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства (ч. 1 ст. 3 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Ця мета буде досягнута, у тому числі, завдяки переоцінці ОЗ, що надасть користувачам достовірну інформацію про реальну (справедливу) вартість таких активів. У додатках до фінзвітності слід указати, за якою вартістю обліковуються ОЗ на підприємстві: первісною чи переоціненою (п. 36.1 П(С)БО 7).