Норми убутку зерна

У процеcі господарської діяльності сільгосппідприємств нестачі (убуток) зерна виявляються доволі часто. Зменшення кількості зерна може статись як у результаті його доробки (сушіння, очищення від сміттєвих домішок), так і під час транспортування та зберігання.

Убуток зерна може бути як нормованим (за винятком убутку в результаті доробки зерна), тобто в межах норм природного убутку, так і поза такими межами. Від того, списується убуток зерна в нормативи чи ні, залежить порядок бухобліку та оподаткування операцій зі списання зерна внаслідок зменшення його кількості.

Загальноприйнято під нормами природного убутку зерна, що виникає під час транспортування, вважати гранично допустиму величину безповоротних втрат, яку визначають шляхом порівняння маси зерна, указаної в супровідних документах відправника (власника) на вантаж, з фактично прийнятою отримувачем масою зерна.

Оскільки на сьогодні вітчизняним законодавством не врегульоване питання нормування природних втрат, то згідно з постановою Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» (далі – Постанова № 1545) можна керуватися законодавчими актами СРСР, якщо вони не суперечать Конституції та законам України (див. листи Мінекономіки від 19.10.2000 р. № 55-25/324, від 07.05.02 р. № 56-31/164, від 19.09.03 р. № 83-22/605, від 27.09.07 р. № 58-24/222).

Отже, сільгосппідприємства можуть користуватися:

• у разі перевезення автомобільним транспортом – Нормами, затвердженими постановою Держпостачу СРСР від 02.06.86 р. № 63 (див. фрагмент 1);
• у разі перевезення залізничним транспортом – Нормами, затвердженими постановою Держпостачу СРСР від 25.03.86 р. № 39 (див. фрагмент 2).