Добровільне медичне страхування працівників

Дбайливий роботодавець переймається здоров’ям своїх працівників та прагне забезпечити їх якісними медичними послугами, оплачує витрати, пов’язані з відвідуванням лікаря чи профілактикою хвороб, тим самим підвищуючи продуктивність праці на підприємстві. Про засади добровільного медичного страхування, облік внесків за договором у підприємства, оподаткування доходу застрахованого працівника йтиметься в цій статті.

Добровільне страхування – це страхування, що здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови та порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування. Їх страховик установлює самостійно відповідно до положень Закону від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85). Конкретні умови страхування визначаються під час укладення договору страхування відповідно до законодавства.

Медичне страхування працівників здійснюється лише на добровільних засадах (п. 3 ч. 4 ст. 6 Закону № 85). Така додаткова соціальна гарантія може бути передбачена й колективним договором.

Оскільки страхування є добровільним, керівник підприємства має ухвалити відповідне рішення та отримати згоду працівника на таке страхування. Згода може бути отримана шляхом подання заяв працівником чи ознайомлення під підпис із наказом про страхування кожного працівника, на користь якого роботодавець має намір оформити договір страхування.

Після цього роботодавець може оформити договори добровільного медичного страхування зі страховою компанією.

Договори страхування між страхувальником і страховиком укладаються відповідно до ст. 979–999 Цивільного кодексу (далі – ЦК) та ст. 354 Господарського кодексу у письмовій формі або через видавання страхувальнику страхового свiдоцтва (полiса, сертифiката). Разом із полiсом застрахована особа може отримувати персональну страхову картку.