Замовник відмовляється підписувати акт: чи треба нараховувати ПДВ?

Сільгосппідприємство виконало для іншого підприємства роботи за укладеним договором підряду та склало акт приймання-передачі виконаних робіт. Але замовник має претензії до якості виконаних робіт, тому відмовляється оплачувати їх та підписувати акт. Чи потрібно складати податкову накладну (далі – ПН) на ці послуги і, якщо потрібно, на яку дату?

Нагадаємо, у разі надання послуг/виконання робіт податкові зобов’язання з ПДВ виникають на дату події, яка відбулася раніше (п. 187.1 Податкового кодексу, далі – ПК):

• або зарахування коштів від замовника на банківський рахунок чи в касу як оплата робіт,
• або оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг/виконання робіт.

У даному випадку зарахування коштів не було, але складено акт приймання-передачі виконаних робіт. Чи вважається не підписаний замовником акт первинним документом, що засвідчує факт виконання робіт?

За загальним правилом до обов’язкових реквізитів первинного документа відноситься, зокрема, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка взяла участь у господарській операції (п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88). Отже, факт виконання робіт може бути засвідчений тільки тоді, коли акт підпише замовник.

Що ж робити виконавцю?

Перш за все звернемося до ст. 853 Цивільного кодексу (далі – ЦК), згідно з якою прийняти роботи підрядника – це обов’язок, а не право замовника. Тобто замовник повинен прийняти виконану підрядником роботу, оглянути її та при виявленні відступів від умов договору чи інших недоліків негайно заявити про це підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи та недоліки.

Окрім того, згідно із ч. 4 ст. 882 ЦК відмова однієї зі сторін від підписання акта фіксується в акті, який підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним, лише якщо мотиви відмови від підписання акта визнано судом обґрунтованими.

Таким чином, якщо замовник відмовився підписати акт, підрядник повинен указати на це в акті. У такому разі акт уважається дійсним (недійсним його може визнати тільки суд), тому є первинним документом, що засвідчує факт виконання робіт.

Отже, навіть не підписаний замовником акт є підставою для нарахування податкових зобов’язань. Датою виникнення податкових зобов’язань у такому випадку є дата підписання акта підрядником. Такої ж думки дотримуються і податківці (див. ЗІР, категорія 101.16).

До речі, Вищий господарський суд у п. 6 Оглядового листа від 18.02.13 р. № 01-06/374/2013 зазначив, що відмова замовника підписувати акт сама по собі не звільняє його від обов’язку прийняти й оплатити виконані роботи. При цьому підрядник не повинен учиняти жодних дій, аби схилити замовника до підписання акта, а має лише констатувати факт такої відмови.

Висновок: підрядник має:

• указати в акті, що замовник відмовляється його підписувати;
• оформити ПН і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних;
• звернутися до суду і в разі визнання акта недійсним відкоригувати податкове зобов’язання, склавши розрахунок коригування до ПН.