• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Облік купівлі та продажу іноземної валюти

Для кого ця стаття: для тих сільгосппідприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Придбання іноземної валюти

Порядок здійснення

Придбання іноземної валюти здійснюється в порядку, визначеному Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 281 (далі – Положення № 281).

Зазвичай підприємства придбавають іноземну валюту для оплати придбаного в нерезидента товару (послуги, основних засобів). Купити іноземну валюту на такі цілі резиденти (юрособи та фізособи – суб’єкти підприємницької діяльності) згідно з п. 1 розд. 2 Положення № 281 мають право на підставі таких документів:

  • заяви про купівлю іноземної валюти (за формою, наведеною в додатку 1 до Положення № 281);
  • договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;
  • акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;
  • документів, передбачених для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Слід звернути увагу, що для платежів за отримані товари (послуги) можна придбавати будь-яку суму валюти (у межах суми постачання). А от для перерахування за кордон попередньої оплати (авансу) на сьогодні діють обмеження, запроваджені постановою Правління НБУ від 23.02.15 р. № 124. Згідно з цією постановою вільно здійснити передоплату можна лише за контрактом, сума якого не перевищує 50 тис. дол. США (чи еквівалент цієї суми).

Якщо сума контракту становить від 50 до 500 тис. дол. США, то заяви на здійснення передоплати мають пройти окрему перевірку в НБУ. Передоплата за контрактами, сума яких перевищує 500 тис. дол. США, дозволяється лише в формі акредитивів, за умови що такі акредитиви будуть підтверджені банком, рейтинг якого за класифікацією однієї із провідних світових рейтингових агентств (Fitch Ratings, Standard & Poor’s, Moody’s) відповідає вимогам до першокласних банків (не нижче інвестиційного класу).

Відображення в обліку

Для придбання іноземної валюти підприємство сплачує на рахунок банку суму коштів у гривнях, яка включає в себе суму для безпосереднього придбання валюти та комісійну винагороду банку.

Слід зазначити, що до 01.01.15 р. із операцій купівлі іноземної валюти сплачувався пенсійний збір у розмірі 0,5 % від суми купівлі. Після 01.01.15 р. цей збір сплачують лише фізособи, які придбають інвалюту за готівку (п. 6 ст. 4 Закону від 26.06.97 р. № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»).

Придбана іноземна валюта зараховується на поточний валютний рахунок підприємства, з якого буде перераховуватися нерезидентові.

Слід звернути увагу, що придбання інвалюти здійснюється на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) за комерційним курсом, що склався на такому ринку в день придбання. Цей курс може бути як більшим, так і меншим за офіційний курс НБУ, установлений на відповідний день.

Тому під час здійснення операцій із купівлі та продажу валюти у підприємств в обліку виникатимуть так звані сумові різниці, які не слід плутати із курсовими різницями. Адже курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (п. 4 П(С)БО 21) (детально про визначення курсових різниць див. «БАЛАНС-АГРО», 2015, № 33).

Якщо курс МВРУ вищий за курс НБУ на дату операції, виникає додатна сумова різниця, а якщо нижчий – від’ємна. Сумові різниці, що виникають при купівлі інвалюти, обліковуються так:

  • додатні – включаються до складу витрат і відображаються за дебетом субрахунка 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти»;
  • від’ємні – включаються до складу доходу й відображаються за кредитом субрахунка 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти».

Приклад 1

У вересні 2015 року підприємство подало заяву на придбання інвалюти (6 000 євро) на МВРУ та сплатило на спеціальний рахунок банку для здійснення цієї операції 146 000 грн. Винагорода банку становить 0,5 % від вартості (у гривнях) придбаної валюти.

В обліку операції, пов’язані із придбанням інвалюти, відображаються так:

Таблиця 1          (євро/грн.)


з/п

 

Зміст операції

 

Первинні
документи

 

Бухгалтерський облік

 

Дт

 

Кт

 

Сума

 

1

 

2

 

3

 

4

 

5

 

6

 

1

 

Перераховано банку суму гривень для придбання
Ђ6 000

 

Заява
про купівлю інвалюти,
платіжне доручення

 

333

 

311

 

146 000,00

 

2

 

Зараховано на валютний рахунок придбану інвалюту.

Курс НБУ – 24,11 грн. за Ђ. Курс МВРУ – 24,16 грн. за Ђ1

Виписка
банку

 

312

 

333

 

Ђ6 000,00

144 660,00

3

 

Відображено втрати на придбання інвалюти внаслідок різниці між комерційним курсом МВРУ і курсом НБУ (сумові різниці) [Ђ6 000 х (24,16 – 24,11)]

 

Бухгалтерська
довідка

 

942

 

333

 

300,00

 

4

 

Утримано комісійну винагороду банку

 

Виписка
банку

 

92

 

333

 

724,80

 

5

 

Повернено невикористаний залишок суми в гривнях

 

311

 

333

 

315,20

 

Продаж іноземної валюти

Порядок здійснення

Відповідно до п 2 постанови Правління НБУ від 03.09.15 р. № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» 75 % валютної виручки, що надходить підприємству від нерезидента, підлягає обов’язковому продажу на МВРУ.

Вимога щодо обов’язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34 (куди входять, зокрема, долари США та Євро) і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов’язаний здійснити обов’язковий продаж такої валюти без доручення клієнта виключно наступного робочого дня після дня зарахування коштів на розподільчий рахунок.

Підприємство має право також добровільно здійснити продаж наявної на його валютних рахунках валюти (що залишилася після обов’язкового продажу). Для цього слід подати обслуговуючому банку Заяву про продаж іноземної валюти або банківських металів (форму наведено в додатку 2 до Положення № 281).

Бухгалтерський облік

Кошти від нерезидента, як зазначалося вище, потрапляють спочатку на розподільчий рахунок, з якого частина перераховується на поточний валютний рахунок (25 %), а частина направляється для обов’язкового продажу (75 %) з подальшим зарахуванням гривень на поточний гривневий рахунок.

Тобто при отриманні виручки від нерезидента відбуваються такі операції:

  • зарахування виручки на розподільчий ра­хунок;
  • продаж 75 % валютної виручки;
  • зарахування 25 % залишку валютної виручки на поточний валютний рахунок;
  • зарахування виручки від продажу валюти на гривневий поточний рахунок.

Як відомо, кошти на рахунку в банку належать до активів підприємства. Адже активи – це ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (ст. 1 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тривалий час виникало запитання: чи можна вважати активом підприємства інвалюту на розподільчому рахунку? Адже хоча ці кошти й належать підприємству, розпоряджатися ними на цьому рахунку підприємство не може.

Крапки на «і» в цьому питанні нарешті розставив Мінфін, видавши наказ від 18.06.15 р. № 573. Цим наказом до Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, уведено спеціальний субрахунок 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті», призначений для обліку коштів в інвалюті, які підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум в інвалюті, що підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства.

Унісши такі зміни, Мінфін фактично визнав, що кошти на розподільчому рахунку належать до активів підприємства. Тобто рух коштів на цьому рахунку є господарською операцією (саме на дату зарахування коштів на цей рахунок слід відображати зменшення (погашення) заборгованості нерезидента). Крім того, залишок коштів на розподільчому рахунку є монетарною статтею балансу, за якою слід обчислювати курсові різниці.

При продажу інвалюти дохід або витрати визначаються як різниця між вартістю проданої інвалюти за комерційним курсом (МВРУ) і вартістю цієї валюти за курсом НБУ на дату продажу. У разі додатної різниці виникає дохід (Кт 711), а від’ємної – витрати (Дт 942).

Нагадаємо також, що за надання послуг із купівлі-продажу інвалюти банк отримує комісійну винагороду, яку підприємство відображає за дебетом рахунка 92.

Приклад 2

У вересні 2015 року сільгосппідприємство отримало від нерезидента кошти в сумі 10 000 євро як оплату експортованого товару. Кошти зараховано на розподільчий рахунок. Наступного дня 75 % цієї виручки було продано, а 25 % перераховано на поточний валютний рахунок.

Порядок відображення в обліку цих операцій див. у таблиці 2 на наступній сторінці.

Таблиця 2   (євро/грн.)


з/п

 

Зміст операції

 

Первинні
документи

 

Бухгалтерський облік

 

Дт

 

Кт

 

Сума

 

1

 

2

 

3

 

4

 

5

 

6

 

1

 

Надійшла сума виручки на розподільчий рахунок у банку.

Курс НБУ – 24,25 грн. за Ђ1

Виписка банку

 

316

 

362

 

Ђ10 000

242 500

2

 

Зараховано 25 % інвалютної виручки на поточний валютний рахунок. Курс НБУ – 24,28 грн. за Ђ1

 

Виписка
банку

 

312

 

316

 

Ђ2 500

60 700

3

 

Відображено 75 % інвалютної виручки, що підлягає обов'язковому продажу. Курс НБУ – 24,28 грн. за Ђ1

 

Бухгалтерська
довідка

 

334

 

316

 

Ђ7 500

182 100

4

 

Відображено курсову різницю за монетарною статтею балансу (розподільчим рахунком) на дату здійснення операції (перерахування коштів) [Ђ10 000 х (24,28 – 24,25)]

 

316

 

711

 

300

 

5

 

Зараховано на поточний гривневий рахунок суму у гривнях, отриману від обов'язкового продажу валюти (за мінусом винагороди банку в сумі 700 грн.).

Курс продажу МВРУ – 24,19 грн. за Ђ1

[(Ђ7 500,00 х 24,19) – 700,00]

Виписка
банку

 

311

 

334

 

180 725

 

6

 

Відображено утримання комісійної винагороди банку

 

92

 

334

 

700

 

7

 

Відображено втрати від продажу інвалюти унаслідок різниці між комерційним курсом МВРУ та курсом НБУ (сумова різниця) [Ђ7 500 х (24,28 – 24,19)]

 

Бухгалтерська
довідка

 

942

 

334

 

675

 

При проведенні операцій купівлі та продажу іноземних валют підприємствам слід уважно слідкувати за черговими змінами в політиці Нацбанку щодо порядку здійснення цих операцій. Адже на сьогодні, як відомо, НБУ здійснює заходи з метою запобігання незаконному відпливу валюти із країни та стабілізації валютних курсів. У зв’язку з цим часто змінюються умови здійснення валютних операцій, зокрема відсоток валютної виручки, що підлягає обов’язковому продажу.

Щодо впливу зазначених операцій на оподаткування, то для платників податку на прибуток дохід та витрати від здійснення купівлі та продажу іноземних валют визначається за правилами бухгалтерського обліку. Тобто дохід від курсових та сумових різниць включається до доходу, а втрати від таких різниць – до витрат при обчисленні об’єкта оподаткування. Для платників єдиного податку четвертої групи зазначені операції не впливатимуть на суму такого податку за поточний рік. Однак на початку наступного року дохід, отриманий від здійснення таких операцій, збільшить розмір «несільськогосподарського« доходу при розрахунку частки сільгоспвиробництва.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Агро»

Надійні рішення з бухобліку, податках і праву

2936 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали