Продаж сільгосппродукції за зниженими цінами: що з ПДВ

Ситуація. Останнім часом через уведені карантинні обмеження виробники сільгосппродукції зіткнулися з труднощами реалізації своєї продукції. Здебільшого це стосується продукції, яка швидко псується (овочева, молочна тощо). Щоб отримати хоч якісь кошти, виробники змушені продавати залежалу і часто підпорчену продукцію за цінами, значно нижчими за ринкові. У консультації розглянемо, як впливають такі дешеві продажі на базу обкладення ПДВ та що відбувається в обліку.

Про облік та оподаткування операцій зі списання продукції, що зіпсувалася, див. у «Списання зіпсованої продукції через неможливість її реалізації в період карантину».

ПДВ у разі продажу продукції за зниженими цінами

Тут найбільше цікавить, що є базою обкладення ПДВ при продажу сільгосппродукції, яка дещо втратила свої первісні якості.

Так, відповідно до п. 188.1 Податкового кодексу (далі – ПК) у разі постачання продукції власного виробництва базою оподаткування є договірна ціна, але не нижча за звичайні ціни.

Як бачимо, продати продукцію можна за будь-якою ціною, а от при нарахуванні ПДВ слід орієнтуватися на звичайні ціни. Отже, розберемося, що таке звичайні ціни.

Визначення звичайної ціни

Згідно з пп. 14.1.71 ПК звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК. Якщо не доведено зворотне, уважається, що звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Виняток становлять окремі операції, прописані в пп. 14.1.71 ПК (нашої ситуації ці випадки не стосуються, тому і розглядати їх ми не будемо).

Таким чином, у більшості випадків при визначенні звичайної ціни треба орієнтуватися на ринкові ціни. Відповідно до пп. 14.1.219 ПК ринковою є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що:

• продавець бажає передати їх, а покупець – отримати на добровільній основі;
• обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично (тобто не є пов’язаними особами);
• володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах.

Як бачимо, для визначення ринкової ціни, зокрема, має значення, чи є товари (продукція), ціни на які порівнюються, ідентичними або однорідними.

Так, ідентичні товари – це товари, що мають однакові характерні для них основні ознаки (пп. 14.1.80 ПК). Тобто товари, які мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як:

• фізичні характеристики;
• якість та репутація на ринку;
• країна виробництва (походження);
• виробник.

Тож, якщо говорити, наприклад, про огірки, то не можна вважати ідентичними огірки одного і того ж сорту, що є свіжі, непошкодженні та ті, які через різні об’єктивні умови (залежалість, наприклад) втратили свій товарний вигляд. Адже фізичні, якісні характеристики в них будуть абсолютно різні.

Таким чином, ринкова (вона ж звичайна) ціна на свіжі та залежалі огірки, безумовно, може відрізнятися.

Щоб уникнути питань із боку перевіряючих і довести, що ціна, за якою продається пошкоджена продукція, відповідає рівню ринкових цін, слід належним чином обґрунтувати і задокументувати формування продажної (ринкової) ціни пошкодженої продукції.

Для цього рекомендуємо сільгосппідприємствам прописати особливості формування звичайної ціни за різних умов продажу, зокрема залежно від її якості, у спеціальному документі, який визначає цінову політику на підприємстві (наприклад, у Положенні про цінову політику або окремому наказі керівника підприємства).

Наведемо приклад оформлення наказу про визначення ринкової ціни на продукцію, що втратила свої якісні характеристики (див. зразок).

Чи необхідно в такому разі уціняти продукцію?

Для цілей обкладення ПДВ робити це необов’яз­ково. Адже коли йдеться про продукцію власного виробництва, для визначення бази оподаткування має значення не балансова вартість продукції, а її звичайна (ринкова) ціна.

Але для цілей бухгалтерського обліку уцінку, можливо, доведеться провести. Чому і як це зробити, розкажемо в наступному розділі.

Чи треба нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ (далі – ПЗ) відповідно до п. 198.5 ПК у разі продажу сільгосппродукції за зниженими цінами?

Ні, не треба. Нагадаємо, згідно з пп. «г» п. 198.5 ПК компенсуючі ПЗ, зокрема, слід нараховувати на вартість товарів/послуг, придбаних із ПДВ, якщо такі товари/послуги не використовуються в господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36 ПК господарською вважається діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг і спрямована на отримання доходу.

Безумовно, не можна говорити, що продаж продукції за зниженими цінами (навіть менше за собівартість) є негосподарською діяльністю. Адже у пп. 14.1.36 ПК йдеться не про прибуток (доходи мінус витрати), а про дохід, а дохід підприємство отримує, адже продукція все-таки буде продана.

Говорити про нарахування компенсуючих ПЗ можна було б тільки тоді, коли продукцію списали з балансу, тобто підприємство не отримало від неї ніякого доходу (докладно про це див. у «Списання зіпсованої продукції через неможливість її реалізації в період карантину»).

Бухгалтерський облік

У бухобліку реалізація продукції, що втратила свої якісні характеристики, відображається за загальними правилами, без будь-яких особливостей.

Але нагадаємо, що запаси (а сільгосппродукція – це запаси) на дату балансу мають бути відображені в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за найменшою із двох величин: за собівартістю або за чистою вартістю реалізації (п. 24 П(С)БО 9). Чиста вартість реалізації – це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Для відображення операції з уцінки в обліку складається акт уцінки довільної форми.

У бухобліку сума уцінки сільгосппродукції списується на інші операційні витрати проведенням Дт 946 «Втрати від знецінення запасів» – Кт 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» (п. 27 П(С)БО 9; п. 5.8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.07 р. № 2). У кожному наступному періоді чиста вартість реалізації оцінюється заново.

Тобто, якщо на дату балансу в обліку відображена продукція, реалізаційна (ринкова) вартість якої менша за собівартість, то її слід уцінити.

Висновки

1. У разі продажу продукції, що втратила свої якісні характеристики, базою оподаткування є договірна ціна, яка дорівнює ринковим (звичайним) цінам. Але за умови, що буде належним чином документально оформлено і доведено, що продукція підпорчена, тобто ціни на неї не можна порівнювати із цінами на таку саму свіжу продукцію.
2. У бухобліку реалізація продукції за зниженими цінами відображається у загальному порядку. Утім, якщо на дату балансу така підпорчена продукція буде перебувати на складі, її слід уцінити до реалізаційної ціни.