Чи треба сплачувати екологічний податок за тимчасове зберігання відходів – акумуляторів, шин?

У чому проблема? Здавалося б, питання не нове, уже давно поставлено крапку в ньому – важлива наявність договору на утилізацію. Але змінилася позиція ДПС! На думку контролерів, навіть тимчасове зберігання загрожує екоподатком…Приведемо роз’яснення податківців та надамо контраргументи та рекомендації.

Відпрацьовані шини та акумулятори = відходи

Нагадаємо, у 2023 році змінилося законодавство про відходи – з 09.07.2023 запрацював Закон від 20.06.2022 № 2320-IX «Про управління відходами» (Закон від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи» втратив чинність). Детально про це – у статті «Законодавство про управління відходами: що треба знати аграріям».

Зважаючи на оновлення законодавства у сфері відходів податківці повідомляли, що платники екологічного податку обчислюють податкові зобов’язання з екологічного податку та декларують їх у порядку, визначеному Податковим кодексом (далі – ПК), до внесення відповідних змін до ПК (див. новину ГУ ДПС у Дніпропетровській області, опубліковану 25.10.2023)

Зауважимо: як за старого Закону № 187, так і за нового Закону № 2320 відпрацьовані шини та акумулятори є відходами. Ось тільки уже не орієнтуємося на Жовтий перелік відходів, який було затверджено постановою КМУ від 13.07.2000 № 1120, який втратив чинність 26.09.2024 (за ним відпрацьовані свинцеві акумулятори потрапляли до небезпечних відходів, а відходи пневматичних шин – до малонебезпечних відходів ІV класу). Зараз орієнтуємося на Порядок класифікації відходів та Національний перелік відходів, затверджені постановою КМУ від 20.10.2023 № 1102 (далі – Порядок № 1102, Нацперелік № 1102 відповідно). За Нацпереліком № 1102 батареї та акумулятори й відпрацьовані шини – відходи групи 16. А ось судити про небезпечність допоможе символ «*» – якщо він є біля коду відходів – це небезпечні відходи (детально про встановлення цього факту йдеться у п. 8 та 13–25 Порядку № 1102). Шини не є небезпечними відходами, а ось акумулятори – залежно від виду: свинцеві, нікелево-кадмієві, ртутьвмісні батареї – небезпечні, як і окремо зібрані електроліти з батарей та акумуляторів.

Коли шини та акумулятори стають відходами

Шини та акумулятори стають відходами, коли вони відпрацьовані, тобто уже не можуть використовуватися через вичерпаний ресурс чи пошкодження.

Відпрацьовані акумулятори – не придатні для використання за призначенням, цілі чи розламані, окремі складники, виведені з експлуатування власником, чи списані відповідно до законодавства (пп. 1.2.3 Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Мінтрансзв’язку від 02.07.2008 № 795, далі – Правила № 795).

Дату списання (непридатності) чітко видно з аналітичних документів щодо їх використання:

• картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (додаток 5 до Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Мінтрансу від 20.05.2006 № 488, далі – Експлуатаційні норми № 488);
• картки обліку наробітку та відстежування обігу акумуляторних батарей (форму, наведено в додатку 12 до Правил № 795).

Довідково: коли шина досягла свого експлуатаційного ресурсу, вона має бути виведена з експлуатації. Картку обліку при списанні шин підписують члени комісії з питань втрати пневматичними шинами споживчих властивостей, і ця картка фактично за суттю є актом списання автомобільних шин (п. 7.1 Експлуатаційних норм № 488). Якщо ж шина пошкоджена і не підлягає відновленню, її списуют не чекаючи закінчення призначеного ресурсу (п. 3.2, 7.5 Експлуатаційних норм № 488). При такому достроковому списання комісія складає акт списання і до нього додає картку обліку пробігу шин (п. 7.5 Експлуатаційних норм № 488). Аби довести належне оформлення списання автошин суди звертають увагу на наявність карток обліку (див. постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі № 540/326/19).

Схожі правила й щодо акумуляторів для транспортних засобів (п. 8.1–8.6 розд. VІІІ Правил № 795).

Підкреслимо: відпрацьованість – це не дата списання на витрати у бухобліку, а саме дата непридатності для подальшого використання (через знос, вичерпання ресурсу, пошкодження тощо).

Важливо! Підприємства мають здати на утилізацію відпрацьовані:

• шини не пізніше 6 місяців із дати їх списання (п. 6 розд. XVI Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, затверджених наказом Мінінфраструктури від 26.07.2013 № 549);
• акумулятори не пізніше 3 місяців після списання (п. 9.9 розд. ІХ Правил № 795).

Шини, акумулятори та екоподаток

Відразу зауважимо, що норми ПК щодо платників екоподатку та правил його обчислення не змінювалися. Змінилася позиція ДПС, яка до цього була сталою більше ніж 10 років.

Стара позиція ДПС (діяла до 06.05.2024)

У роз’ясненні ЗІР (категорія 117.01) раніше звучав чіткий висновок:

«Суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) до їх передачі на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку за умови наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів з суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), є платниками екологічного податку у разі відсутності у них договору на видалення та утилізацію відходів, в якому визначаються терміни передачі відходів на утилізацію та захоронення».

Аналогічні позиції озвучувалися податківцями й на місцях (див. новину ГУ ДПС у Запорізькій області, опубліковану 08.09.2020; листи ДПС від 27.12.2012 № 12699/0/71-12/15-2117, ГУ ДФС у м. Києві від 05.08.2016 № 17719/10/26-15-12-03-18; ІПК ДФС від 22.10.2018 № 4507/6/99-99-12-02-03-15/IПК).

Тобто суб’єкти господарювання маючи укладений договір зі спецорганізацією на видалення та утилізацію відходів не переживали за екоподаток.

Але зараз податківці змінили свій підхід на прямо протилежний. І ніякої ролі для них не відіграє, є у вас договір на утилізацію чи ні.

Нова позиція ДПС (діє з 06.05.2024)

У роз’ясненні ЗІР (категорія 117.01) податківці озвучують такий висновок:

«суб’єкт господарювання є платником екологічного податку за розміщення відходів, оскільки здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, то у нього виникають податкові зобов’язання з екологічного податку за розміщення відходів».

Та у роз’ясненні ЗІР (категорія 117.04) уточнюють, що вперше декларація з екоподатку подається за календарний квартал, в якому було вперше здійснено тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), які не взяті на облік у встановленому порядку як вторинна сировина, незалежно від наявності відповідного дозволу на розміщення відходів.

Чи дійсно за тимчасове розміщення відходів (шин, акумуляторів) треба платити екоподаток?

Переконані, що ні. Адже за пп. 240.1.3 ПК платниками екоподатку є суб’єкти, які зокрема здійснюють «розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання)». А от що є розміщенням відходів у контексті оподаткування тлумачить ст. 14 ПК. Так за пп. 14.1.223 ПК розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Тобто тимчасове (не остаточне) розміщення відходів не потрапляє у це визначення! Одначе, як бачимо, податківці так не вважають, і навіть тимчасове розміщення до здачі на утилізацію сприймають як «розміщення відходів» у контексті ПК. Тому далі наведемо три варіанти мінімізації податкових ризиків.

Як мінімізувати податкові ризики щодо екоподатку з шин та акумуляторів?

Варіант 1. Доводити, що відпрацьовані шини та акумулятори – це вторсировина.

За п. 240.5 ПК не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Визначення вторинної сировини у ПК немає. Та під ним розуміють відходи, які можна використати у виробництві. Закон № 2320 оперує терміном відновлення відходів – операція, у результаті якої відходи використовуються для корисних цілей, замінюючи матеріали, які мали бути використані для виконання певної функції або які підготовлені для виконання цієї функції на підприємстві чи в іншій господарській діяльності. Перелік операцій з відновлення відходів наведено в додатку 2.

За такого варіанту варто у первинних документах на оприбуткування списаних (зношених, пошкоджених, тобто непридатних) шин та акумуляторів чітко зазначити – вторинна сировина та вказати код з Нацпереліку № 1102. Принагідно нагадаємо, що свого часу в лист ДФС від 16.03.2016 № 5737/6/99-99-19-03-02-15 говорячи про мінімальну базу з ПДВ податківці відмічали: у разі продажу ТМЦ як вторинної сировини підприємство оприбутковує їх на баланс за вартістю 1 грн. При подальшому продажу як вторинної сировини за ціною, яка відповідає їх балансовій вартості (тобто 1 грн), податкові зобов’язання з ПДВ визначаються виходячи з договірної ціни продажу, яка відповідає балансовій вартості таких ТМЦ (у даному випадку 1 грн).

Як додаткове підтвердження цього статусу можна вдатися до заповнення уже скасованої форми № 1-ВТ з Інструкції, затвердженої наказом Мінприроди 07.07.2008 № 342 (втратила чинність з 02.11.2023).

Здати вторинну сировину можна спецорганізаціям, які мають дозвіл на оброблення відходів (див. зокрема постанову КМУ від 27.07.2011 № 1136). Звісно, варто завчасно мати договір з такою організацією ще до моменту виникнення відходів.

Варіант 2. Реалізувати шини та акумулятори ще до їх відпрацювання (до вичерпання ресурсу та зносу).

Допоки шини та акумулятори не стали відходами (а це до моменту відпрацювання – досягнення ресурсу, зносу, пошкодження тощо) – їх можна продати як будь-які бувші у вжитку ТМЦ (а не відходи!). Тобто будь-кому та за будь-яку договірну ціну.

Єдине застереження: якщо ви платник єдиного податку переконайтеся, що у вас є відповідний вид діяльності для їх реалізації.

А якщо ви платник ПДВ, то варто оприбуткувати ці вживані ТМЦ як запаси на субрахунку 209 (Дт 209 – Кт 719) за ціною можливо реалізації і як мінімальну базу сприймати саме цю суму. Продаж відображається стандартними проведеннями: Дт 361 – Кт 712, Дт 712 – Кт 641, Дт 943 – Кт 209.

Варіант 3. Подати декларацію з екоподатку (навіть з неточними даними) = убезпечити себе від штрафу за її неподання

Суми екоподатку за шини та акумулятори не такі значні, як відповідальність за неподання самої декларації з екологічного податку.

Для шин, скажімо, ставка за п. 246.2 ПК – 5,50 грн за тонну та з урахуванням коефіцієнтів з п. 246.4 та 246.5 ПК. Коригуючі коефіцієнти:

• за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах збільшилися у 3 рази (п. 246.4 ПК);
• залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (п. 246.5 ПК):
  –  у межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж – 3;
  – на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту – 1.

Наприклад, 1 відпрацьована шина вагою 8,2 кг, з застосуванням обох коефіцієнтів 3 дасть суму екоподатку 0,41 грн (0,0082 х 5,5 х 3 х 3).

А ось відповідальність за неподання декларації з екоподатку – 340 грн, а за повторне порушення – 1 020 грн (п. 120.1 ПК).