Придбання основних засобів у фінансовий лізинг: бухоблік та оподаткування

Для кого ця стаття: для сільгосппідприємств, що придбавають основні засоби (далі – ОЗ)(автомобілі, сільгосптехніку тощо) за договором фінансового лізингу.

Із цієї статті ви дізнаєтеся: про особливості укладання договору фінлізингу, оподаткування та бухоблік операцій з отримання ОЗ та повернення їх лізингодавцю.

Правовідносини, що виникають за договором фінансового лізингу, регулюються відразу кількома нормативними документами, а саме: ст. 806 Цивільного кодексу (далі – ЦК), ст. 292 Господарського кодексу (далі – ГК) та Законом від 16.12.97 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (далі – Закон № 723). Також на фінлізинг поширюються норми ЦК про наймання (оренду), купівлю-продаж, постачання з урахуванням особливостей, установлених Законом № 723.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 723 за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується придбати річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем умов і специфікацій і передати її в користування лізингоотримувачу на певний строк (не менше року) за визначену плату (лізингові платежі).

Предметом фінлізингу може бути тільки неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками і віднесена згідно із законодавством до основних фондів (ч. 1 ст. 807 ЦК, ч. 3 ст. 292 ГК).

Отже, у фінлізинг не можуть бути передані: