Купівля інвалюти: порядок, умови, обмеження

Для кого ця стаття: для сільгосппідприємств, які планують придбати товар за кордоном та сплатити кошти іноземному постачальнику.

На які цілі можна придбати інвалюту

Перш за все нагадаємо, що придбання інвалюти здійснюється згідно із Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 281 (далі – Положення № 281).

Зазвичай підприємства (у т. ч. і сільськогосподарські) купують інвалюту для оплати придбаного у нерезидента товару (послуги, основних засобів) або для здійснення передоплати за такий товар. Утім сільгосппідприємству інвалюта може знадобитися й в інших випадках, наприклад коли йдеться про виплату авансу працівникові для відрядження за кордон, оплату валютних кредитів тощо.

У зв’язку із цим розрізняються такі види операцій з інвалютою (п. 10–12 Положення № 281):

• поточні торговельні операції (розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, установлені законодавством для здійснення таких розрахунків; розрахунки на території України між резидентами – суб’єктами господарювання (далі – СГ) за товар на підставі індивідуальної ліцензії Нацбанку);
• поточні неторговельні операції (перекази з оплати праці, стипендій, пенсій, аліментів; оплата витрат, пов’язаних із відрядженням за кордон, тощо);
• валютні операції, пов’язані з рухом капіталу (надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик; операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за гарантіями, поруками та заставою, а також за лізингом тощо).