Як поділяти загальновиробничі витрати на постійні та змінні?

Насамперед нагадаємо, що ЗВВ – це непрямі витрати, пов’язані з організацією виробництва та управління цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Це витрати на виробництво кількох видів продукції, а тому вони мають бути враховані під час обчислення собівартості кожного виду продукції.

Основним нормативним документом, що регламентує порядок обліку та розподілу ЗВВ на сільськогосподарських підприємствах, крім П(С)БО 16, є Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.01 р. № 132 (далі – Методрекомендації № 132). Проаналізуємо зміст цих документів з погляду нашого питання.

Згідно з п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» ЗВВ за характером включення до собівартості продукції поділяються на змінні та постійні.

Змінні – це витрати, які залежать від обсягу виробництва. У разі зростання обсягу діяльності зростає й розмір змінних ЗВВ, а в разі зниження такого обсягу такі ЗВВ знижуються. Відповідно, у розрахунку на одиницю продукції певного виду величина ЗВВ не змінюється, навіть якщо обсяг виробництва інших видів продукції збільшується або зменшується. Змінні ЗВВ розподіляються між усіма об’єктами витрат із використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду (п. 16 П(С)БО 16). Тому вони розподіляються повністю.

Постійні – це витрати (як правило, на обслуговування та управління виробництвом), які залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу виробництва (п. 16 П(С)БО 16). Оскільки постійні ЗВВ не залежать від обсягу діяльності, використовується механізм, який запобігає невиправданому збільшенню (зменшенню) собівартості одних видів продукції в разі зміни обсягів випуску інших. А саме віднесенню до складу виробничої собівартості (з використанням бази розподілу: години роботи, зарплата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) підлягає лише частина постійних ЗВВ (постійні розподілені ЗВВ), що відповідає нормальній потужності. Інша частина постійних ЗВВ (нерозподілені постійні ЗВВ) відноситься до собівартості реалізованої продукції.

Нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності (наприклад, вартість валової продукції в постійних цінах 2010 року), який може бути досягнутий в умовах звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва (п. 4 П(С)БО 16). Якщо фактична потужність більша нормальної, частина постійних ЗВВ залишиться нерозподіленою.