Визначаємо базу оподаткування в нестандартних ситуаціях

19.10.2017 793 0 1

Акценти цієї статті: особливі правила визначення бази оподаткування, передбачені нормами Податкового кодексу для окремих операцій.

Платник ПДВ включає до податкового кредиту суму податку, сплачену постачальнику в складі ціни придбаних товарів (послуг), необоротних активів (далі – НА) (п. 198.2 Податкового кодексу, далі – ПК). Але якщо такий покупець починає використовувати ці придбання в операціях, що не обкладаються ПДВ (повністю або частково), або в негосподарській діяльності (у т. ч. у випадку переведення виробничих НА до невиробничих), тоді йому доведеться нарахувати податкові зобов'язання на підставі п. 198.5 ПК (так зване умовне постачання). При цьому базу оподаткування цей платник визначає відповідно до п. 189.1 ПК:

виходячи із ціни придбання – для товарів (послуг);
виходячи з балансової (залишкової) вартості НА за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду, у якому ці активи були використані у вищевказаних операціях.

Уточнимо, що якщо товари (послуги), НА були придбані без ПДВ (наприклад, у неплатника), то у випадку їх використання в неоподатковуваних операціях або негосподарській діяльності податкові зобов'язання на підставі п. 198.5 ПК не нараховуються (лист ДФС від 07.08.15 р. № 29168/7/99-99-19-03-02-17).

Щодо продукції власного виробництва в п. 189.1 ПК нічого не сказано. Ми вважаємо, що якщо за такою продукцією треба відобразити умовне постачання, то до бази оподаткування слід включати тільки вартість товарів (послуг), придбаних для виробництва такої продукції, із ПДВ.

Спочатку нагадаємо, які товари вважаються такими, що були в ужитку. Це товари, які знаходилися в користуванні не менше року, але придатні для подальшого використання в незмінному стані або після ремонту, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу (далі – ТЗ), наведеного в п. 189.3 ПК.