Що чекає на ТОВ і ТДВ: огляд нового закону

Для кого ця стаття: для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі – ТОВ і ТДВ) у галузі виробництва сільгосппродукції.

Із цієї статті ви дізнаєтеся: про нові правила гри для ТОВ і ТДВ, строки адаптації до них.

Нарешті 17.03.18 р. в офіційному виданні «Голос України» опубліковано Закон від 06.02.18 р. № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275). Документ набуває чинності через 3 місяці, тобто з 17.06.18 р., окрім умови про виключення зі складу учасників товариства особи, яка померла/визнана судом безвісно відсутньою, якою можна скористатися за рік (із 17.06.19 р.).

Закон № 2275 містить нові підходи до діяльності ТОВ і не забуває про ТДВ. Розглянемо детальніше новації цього документа.

На кого поширюється

Закон № 2275 визначає правовий статус ТОВ і ТДВ, у тому числі у сферах страхової та інвестиційної діяльності, у галузі виробництва сільгосппродукції та в інших сферах, порядок їх створення, діяльності та припинення (з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами) (ст. 1). Тобто після набуття чинності Закон № 2275 поширюватиметься також на ТОВ і ТДВ, які є сільгоспвиробниками.

Що змінилося

Порівнювати будемо з нині діючими нормами Закону від 19.09.91 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі – Закон № 1576).

1. Кількість учасників товариства, чи то ТОВ, чи то ТДВ (далі – товариства), не обмежується (ст. 4). Таке обмеження було встановлене у кількості до 100 осіб ст. 50 Закону № 1576.

Скасування цього обмеження дозволить спростити та пом’якшити процеси оптимізації чисельності учасників, адже нерідко юрособа з великою кількістю учасників позбавлена права обрати таку комфортну організаційно-правову форму, як ТОВ чи ТДВ. Отже, дана норма надасть можливість підприємствам, у складі яких 100 та більше учасників, обирати вказані форми.

2. Додано новий для України інструмент – корпоративний договір (далі – договір). Це договір, згідно з яким учасники товариства беруть на себе обов’язок реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (ст. 7). Вимоги до договору доволі прості, а саме:

• договір складається у письмовій формі;
• є безвідплатним.

У разі недотримання цих вимог договір є нікчемним. Вимога безвідплатності договору зменшить ризики захоплення контролю над товариством та змови одних груп учасників проти інших. Сторонам договору надається право самостійно визначати строк його дії (ч. 2 ст. 7). Крім того, договір може передбачати умови або порядок визначення умов, за яких учасник має право/зобов’язаний купити або продати свою частку в статутному капіталі (далі – СК), а також випадки виникнення такого права/обов’язку (ч. 3 ст. 7).

Отже, загальні норми закону чи статуту товариства можуть відрізнятися від предмету договору. Так, у статуті встановлюються повноваження учасників товариства, а в договорі – обов’язки сторін щодо їх реалізації певним чином.

3. Внесок учасника до СК товариства у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, яка затверджується одностайним рішенням загальних зборів за участю всіх його учасників. При створенні товариства оцінка визначається рішенням засновників про його створення (ч. 3 ст. 13).

4. Згідно із Законом № 1576 учасники мали один рік з дня державної реєстрації товариства на повне здійснення внесків. Відтепер кожен учасник має повністю передати свій внесок протягом 6 місяців з дня держреєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом (ч. 1 ст. 14). Нібито строк і зменшено, але учасникам надано можливість установити і більший строк (він, до речі, не обмежений) для здійснення внесків до СК товариства.

Якщо учасник прострочив передачу внеску або його частини, виконавчий орган товариства надсилає йому письмове попередження про прострочення, яке містить (ч. 1 ст. 15):

• інформацію про нездійснений внесок або його частину;
• додатковий строк для погашення.

Раніше попередження про заборгованість учаснику товариства не надсилалось, для передачі внеску надавався загальний строк – один рік, і за його недотримання наставали певні наслідки. Такі наслідки існують і за новим законом. Так, якщо учасник не зробив внесок протягом додаткового строку, виконавчий орган скликає загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень (ч. 2 ст. 15):

• про виключення такого учасника;
• зменшення СК на розмір невнесеної частини частки учасника;
• перерозподіл неоплаченої частки між іншими учасниками та сплату ними такої заборгованості (без зміни розміру СК);
• ліквідацію товариства.

Як бачимо, наслідки за порушення строків здійснення внеску залишились, але стали більш гнучкі. Отже, доведеться звертатися до статуту товариства, аби установити факт порушення таких строків.

5. Виключено умову про обов’язкове зазначення у статуті розміру СК та переліку учасників товариства. Відтепер у статуті товариства наводяться (ч. 5 ст. 11):

• повне та скорочене (за наявності) найменування;
• органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття рішень;
• порядок вступу до товариства/виходу з нього;
• інші відомості, які не суперечать закону.

Проте не думайте, що відомості про СК та склад учасників випадково виключено зі статуту та забуто. Просто Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 2275 передбачено внесення змін до Закону від 15.05.03 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», згідно з якими вказані відомості відображатимуться в Єдиному державному реєстрі юросіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР).

6. Процедура виходу учасника зі складу товариства передбачена окремою нормою – ст. 24. А саме: учасник, частка якого у СК становить менше 50 %, може вийти зі складу товариства в будьякий час без згоди на те інших учасників, а учасник із часткою 50 % та більше – за згодою інших учасників.

Таким чином, учасник товариства, якому необхідно отримати згоду, висловлює своє бажання вийти зі складу товариства в письмовій заяві, яка розглядається товариством протягом місяця, якщо інший строк не передбачено статутом (ч. 3 ст. 24).

7. Порядок застосування переважного права учасника на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства визначено в ст. 20. Подібна норма закріплена в ст. 53 Закону № 1576, але там вона не настільки конкретизована.

За новим законом учасник так само має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, яка продається третій особі. Проте уточнюється, що учасник – продавець частки зобов’язаний письмово повідомити інших учасників про продаж, вказавши ціну, розмір частки та інші умови продажу. Учасникам надається 30 днів на складання повідомлення в письмовій формі про намір скористатися своїм переважним правом. У противному разі на 31-й день (раніше був загальний строк – місяць) учасник-продавець автоматично отримує (ч. 3 ст. 20):

• згоду інших учасників товариства на такий продаж;
• право на продаж частки (частини частки) третій особі на умовах, указаних у повідомленні учасникам товариства.

За умови отримання від іншого учасника письмової заяви про намір скористатися переважним правом на придбання частки учасникам надається один місяць на укладення договору купівлі-продажу пропонованої частки (частини частки). Також передбачається, що при ухиленні від укладення цього договору:

продавця покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання такого договору укладеним на запропонованих раніше умовах;

покупця продавець має право реалізувати свою частку третій особі на зазначених раніше умовах.

Зауважимо, що наведені норми не є остаточними. Тож тільки статут товариства може встановлювати стосовно переважного права таке (ч. 6 ст. 20):

• інший порядок реалізації;
• розподіл відчужуваної частки між іншими учасниками;
• відмови від реалізації права;
• відсутність такого права в учасників;
• обов’язок учасника – продавця частки спершу провести переговори щодо такого продажу з учасниками товариства.

Який би шлях не обрало товариство, відповідні умови слід внести до статуту одностайним рішенням загальних зборів за участю всіх учасників товариства. Більша конкретизація такої норми знімає безліч питань та полегшує розуміння правила щодо переважного права учасника.

8. Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату, пропорційно до розміру їх часток (ст. 26). Виплачуються дивіденди грошима, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів, за будь-який період, що є кратним кварталу (якщо інше не передбачено статутом).

Безпосередня виплата дивідендів здійснюється протягом 6 місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлено статутом чи рішенням загальних зборів (ч. 4 ст. 26).

9. Цікавою новелою є норма про заочне голосування учасника (ст. 35). Учасники беруть участь у загальних зборах особисто або через своїх представників (ч. 2 ст. 33). Утім іноді виникають ситуації, коли представник неналежним чином виконує свої повноваження або взагалі ухиляється від них. Для уникнення цього й передбачена можливість для учасника товариства взяти участь у зборах шляхом надання свого голосу з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Таким чином учасник власноруч може висловити свою волю з усіх поставлених питань і не турбуватися про відхилення від його позиції (прийняття представником протилежного рішення). Нотаріус засвідчує справжність підпису учасника в письмовому документі (форма не встановлюється).

10. Запроваджуються правила гри щодо вчинення значних правочинів та правочинів, стосовно вчинення яких є заінтересованість. Так, у статуті товариства можна зафіксувати особливий порядок надання згоди органами товариства на вчинення значних правочинів, тобто правочинів, які залежать від вартості предмета чи інших критеріїв (ч. 1 ст. 44). Стосовно значних правочинів вводяться такі обов’язкові правила:

• якщо вартість майна/робіт/послуг, які є предметом правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, то рішення про надання згоди на його вчинення приймається виключно загальними зборами учасників;
• у загальному порядку рішення про надання згоди з приводу визначених статутом значних правочинів приймається загальними зборами учасників (якщо інший порядок не встановлено статутом);
• у разі виявлення декількох укладених правочинів замість одного значного правочину кожен із них вважається значним.

Як бачимо, статут товариства може конкретизувати (але це не є обов’язковим) критерії, яким має відповідати значний правочин, аби уникнути укладення незаконних правочинів. У разі недотримання процедури погодження укладений правочин вважається невчиненим, тобто не створює юридичних наслідків для сторін.

Аналогічною є ситуація із правочином, щодо якого є заінтересованість, тобто правочину, який укладається товариством з будь-ким із наведених осіб (ст. 45):

• посадовою особою товариства або її афілійованою особою;
• учасником, який одноосібно чи спільно з пов’язаними особами володіє часткою СК у розмірі 20 %, або його афілійованими особами;
• юрособою, в якій особа, зазначена у п. 1 та 2, є членом органу товариства;
• іншою особою, вказаною у статуті товариства.

Таким чином, у статуті можна передбачити та конкретизувати, навіть із зазначенням прізвищ, осіб, укладені з якими правочини визнаються правочинами із заінтересованістю. Якщо ж учасники не змогли домовитися про встановлення у статуті порядку погодження щодо правочинів із заінтересованістю, то правила цієї статті не застосовуються.

11. Щодо ТДВ застосовуються ті самі норми Закону № 2275, що й до ТОВ. Але тут ураховується одна особливість ТДВ: встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність учасників товариства за їх зобов’язаннями своїм майном у розмірі згідно зі статутом, який прирівнюється до вартості внеску учасника (ч. 1 ст. 56). Нововведенням є те, що при визнанні банкрутом одного учасника ТДВ його відповідальність за зобов’язаннями розподіляється між іншими учасниками пропорційно до розміру їхніх часток у СК.

Із 17.06.18 р. набуде чинності новий Закон № 2275, який регулює правові засади діяльності ТОВ і ТДВ. Товариствам надається один рік (до 17.06.19 р.) для приведення у відповідність до Закону № 2275 положень власного статуту. Для безперешкодного здійснення цих дій до 17.06.19 р. товариства звільняються від сплати адміністративного збору за реєстрацію змін до статуту.

Основні новели прийнятого Закону № 2275 ми навели, та у подальших публікаціях ще докладніше розглянемо ці зміни.