Особливості надання щорічних відпусток під час воєнного стану

Щорічні відпустки: особливості воєнного часу

Кожен працівник має право на щорічні відпустки, навіть під час воєнного стану. Але чи є якісь особливості їх надання? Звісно ж, так. І визначає такі особливості Закон від 15.03.2022 № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Нагадаємо, що треба врахувати роботодавцю, надаючи працівникові щорічну відпустку.

Насамперед наголосимо, що право працівників на відпустки, як і раніше, визначається Кодексом законів про працю (далі – КЗпП) та Законом від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504). Водночас на період воєнного стану Законом № 2136 встановлено особливості надання відпусток. Ці особливі правила поширюються на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (далі – роботодавці).

У період дії воєнного стану Закон № 2136 має пріоритетне застосування, а тому норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, в цей період не застосовуються. Отже, розглянемо, що в приоритеті.

Тривалість щорічної відпуски

Частина перша ст. 12 Закону № 2136 передбачає, що в період дії воєнного стану надання працівникові щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежене тривалістю 24 календарні дні (к. д.) за поточний робочий рік.

Це не означає, що дні відпустки понад 24 к.д. будуть втрачені працівником назавжди. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 к.д., надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Про тривалість щорічних відпусток дізнайтеся з довідника «Відпустки: види та тривалість».

Зверніть увагу: під час воєнного стану не застосовуються норми про те, що:

• невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ч. 7 ст. 79 ч. 2 ст. 12 Закону № 504);
• забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (ч. 5 ст. 80 КЗпП, ч. 5 ст. 11 Закону № 504).

А отже, не буде в такому разі і штрафів. Детальніше про це – у статті «Відпустка не надавалася працівникові декілька років: що загрожує роботодавцеві за це порушення під час воєнного стану?».

Попри таке обмеження, у коментарі Мінекономіки до Закону № 2136 наголошено, що передбачається право, а не обов’язок роботодавця обмежити 24 днями тривалість щорічної основної відпустки працівника в період дії воєнного стану.

Тому працівникам, тривалість щорічної основної відпустки яких перевищує 24 к.д, наприклад особам з інвалідністю чи педагогічним працівникам, може бути надано за рішенням роботодавця таку відпустку повної тривалості.

Як і раніше, зберігається можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки.

Відмова у щорічній відпустці

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові в наданні:

• невикористаних днів щорічної відпустки;
• будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Зверніть увагу: тут також ідеться про право роботодавця, а не про його обов’язок. Отже, роботодавець самостійно вирішує, чи надавати щорічну основну відпустку під час воєнного стану за минулий рік. Докладніше про це читайте у статті «Чи можна в період воєнного стану надати відпустку відразу за два роки?».

Проте в разі звільнення працівника в період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону № 504, тобто щорічну основну відпустку компенсують з огляду на її тривалість у мирний час.

Отже, можемо підбити підсумок: якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника – понад 24 к. д., роботодавець може надати лише 24 к. д., а решту днів – після закінчення воєнного стану або ж може погодитися надати працівникові відпустку повної тривалості. Якщо надано лише 24 к. д. і працівник звільниться, роботодавець виплатить компенсацію за невикористані дні відпустки.

А чи може роботодавець взагалі відмовити працівникові в наданні щорічної відпустки під час воєнного стану, якщо він не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури?

Якщо період відпустки працівника затверджений графіком відпусток, а в роботодавця немає законних підстав для відмови в наданні відпустки, то він має її надати. До того ж, до його обов’язків належить письмове повідомлення працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком початку відпустки. Детальніше про це читайте у статті «Чи можна відмовити працівникові у наданні щорічної відпустки під час воєнного стану?».

Оформлення відпустки

За загальним правилом відпустки оформляються на підставі заяв працівників або попередження про їхній початок за графіком. Але воєнний стан уніс свої корективи.

У разі неможливості подати оригінали заяв (наприклад, працівник працює дистанційно або виїхав за кордон), працівники можуть направити їх будь-яким доступним способом, зокремаза допомогою електронної пошти чи месенджерів Viber, Whats App, Telegram тощо. Тобто якщо роботодавцю надійде така заява, і він не проти надати працівникові відпустку, він видає наказ про надання основної чи додаткової щорічної відпустки.

Відповідні норми прописано в ч. 2 ст. 7 Закону № 2136: у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Ознайомити з наказом про відпустку також можна за допомогою доступних засобів електронного зв’язку.

Зверніть увагу: щоб уникнути трудових спорів, для обміну документами попередньо варто оформити згоду сторін трудових відносин. Це може бути наказ про порядок обміну кадровими документами під час дії воєнного стану, в якому зазначатиметься електронна пошта працівника, особистий обліковий запис у застосунку Viber, закріплений за працівником, та/або особистий номер телефону (для розв’язання оперативних питань). Щоб зафіксувати факт ознайомлення працівника з документом, варто оформити акт.

Святкові й неробочі дні та тривалість відпусток

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми:

• ст. 53 КЗпП (скорочення тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів);
• частин третьої – п’ятої ст. 67 КЗпП (перенесення святкових або неробочих днів на наступний день, якщо вони збігаються з вихідним днем);
• ст. 73 КЗпП (святкові і неробочі дні);
• ст. 78-1 КЗпП, частини другої ст. 5 Закону № 504 (неврахування святкових і неробочих днів для визначення тривалості щорічних відпусток).

Отже, оскільки у період дії воєнного стану положення про святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не застосовуються, тривалість щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, слід обчислювати з урахуванням таких святкових і неробочих днів.

Тобто до запровадження воєнного стану відпустка продовжувалася на ці дні, а в період дії воєнного стану – ні. Докладніше читайте у статті «(Не) святкові дні для визначення тривалості відпустки».

Стаж для щорічної відпустки

Періоди, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, установлено ст. 9 Закону № 504 та ст. 82 КЗпП.

З 19.07.2022 до цих норм було внесено зміни. Раніше період військової служби працівників, яких призвали на військову службу, мобілізували, чи таких, що уклали контракти, зараховували до стажу для щорічної основної відпустки.

Зараз до стажу для щорічної основної відпустки не зараховують час, коли за працівниками-призовниками під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігали місце роботи й посаду на підприємстві на час призову (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 504, п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП). Ця норма стосується призваних на військову службу:

• строкову;
• за призовом осіб офіцерського складу;
• за призовом під час мобілізації, на особливий період;
• за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Також ця норма стосується працівників, прийнятих на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.

Тобто до стажу для щорічної відпустки зараховується час проходження служби із дня призову до 18.07.2022 включно.

Також не зараховуються до відпусткового стажу:

• період, на який із працівником призупинено трудовий договір;
• відпустки для догляду за дитиною до 3 років, а також до 6, 16, 18 років (за медвисновком);
• відпустка без збереження зарплати, що надається відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 працівникам, які виїхали за кордон або набули статусу внутрішньо переміщених осіб;
• прогули, неявки;

неоплачувані періоди тимчасової непрацездатності та відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Докладніше про це читайте у статті «Стаж для щорічної відпустки: «воєнні» особливості визначення» та «Стаж для щорічної відпустки: таблиця-підказка».

Виплата відпусткових

Нагадаємо, що раніше роботодавець мав виплатити відпусткові щонайменше за три дні до початку відпустки (ч. 1 ст. 21 Закону № 504).

З 19.07.2022 заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Змінити строк виплати зарплати (у т. ч. і відпусткових) можна для випадків, коли її своєчасній виплаті перешкоджають бойові дії (ст. 10 Закону № 2136).

Докладніше про це читайте у статті «Чи можна у період воєнного стану виплачувати відпусткові після закінчення відпустки?».

Компенсація за щорічну відпустку працівнику, якого звільняють за переведенням

У разі звільнення працівника, зокрема й за переведенням на інше підприємство на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП, у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки й додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей відповідно до ст. 24 Закону № 504.

Зверніть увагу: норма, яка діяла до початку війни, щодо перерахування грошової компенсації за бажанням працівникові на рахунок нового підприємства в разі звільнення за переведенням (за п. 5 ст. 36 КЗпП), не діє в період дії воєнного стану.

Тож такі працівники вже не мають права використати щорічну відпустку на новому підприємстві в перший рік роботи раніше, ніж відпрацюють шість місяців.

Компенсація щорічної відпустки члену сім’ї померлого працівника

У разі смерті працівника не отриману ним грошову компенсацію за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачують членам сім’ї такого працівника, а в разі їх відсутності компенсація входить до складу спадщини (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).

До статті 36 КЗпП додали п. 8², на підставі якого припиняється трудовий договір у зв’язку зі смертю працівника.

Докладніше про це читайте у статтях «Нові підстави припинення трудового договору», «Співробітника не стало під час війни: як оформити кадрові документи».

Нагадаємо: раніше компенсацію за невикористану відпустку роботодавець мав виплатити спадкоємцям померлого працівника. Щоб не чекати шість місяців, поки хтось із родичів працівника вступить у спадщину, роботодавці часто порушували цю норму й виплачували компенсацію за відпустки разом із зарплатою члену сім’ї працівника. Отже, зараз на підставі документа, що засвідчує спільне проживання особи до смерті працівника, перебування у шлюбі або про кровне споріднення, у наказі про припинення трудового договору у зв’язку зі смертю працівника слід зазначити кількість днів відпустки, компенсація за які виплачується члену сім’ї працівника.