Видача дозволів за новими формами висновків

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі – Закон  № 2806) визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Статтею 1 Закону № 2806 встановлено, що дозвільна система у сфері господарської діяльності – сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру.

Відповідно до статті 4 Закону № 2806 виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються зокрема:

• вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру;
• перелік та вимоги до документів, які суб’єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Нормами статті 4-1 Закону № 2806 регламентовано порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, частина п’ята статті 4-1 Закону № 2806 визначає, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

• подання суб’єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;
• виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;
• негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Так, статтею 21 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон № 2694) регламентовано обов’язок роботодавця одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі – дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Відповідно до вимог частини одинадцятої статті 21 Закону № 2694 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі:

• неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог;
• подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви;
• встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об’єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі – Порядок № 1107).

Термін «висновок експертизи» у значенні, наведеному у Порядку № 1107 – це документ, який складається експертною організацією за результатами проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання (далі – експертиза) за формою, розробленою Держпраці і затвердженою в установленому порядку, містить інформацію про відповідність (невідповідність) об’єкта експертизи вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і на підставі якого приймається рішення щодо видачі дозволу.

Додатком 4 до Порядку № 1107 затверджено форму заяви на одержання дозволу.

Відповідно до вимог Порядку № 1107 роботодавець з метою одержання дозволу подає до Держпраці або її територіального органу заяву та відповідний висновок експертизи.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 07.11.2018 № 1654, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.2018 за № 1384/32836 (далі – Наказ), затверджено розроблені Держпраці форми висновків експертиз. Наказ оприлюднений в Офіційному віснику України 18.01.2019 (випуск № 5, ст. 177) та набрав чинності 18.07.2019.

Починаючи з 18.07.2019, з метою одержання дозволу роботодавець подає відповідно до законодавства два документи, а саме: заяву за формою згідно з додатком 4 до Порядку № 1107 та висновок експертизи за відповідною формою, затвердженою Наказом.

Таким чином, якщо поданий роботодавцем висновок експертизи, оформлено з порушенням встановлених Наказом вимог (не за затвердженою формою), Держпраці або її територіальний орган повинні забезпечити виконання вимог абзацу другого частини одинадцятої статті 21 Закону № 2864 та прийняття рішення про відмову у видачі дозволу.

ks.dsp.gov.ua